Судовий процес проти Дмитра Васильця та Євгена Тимоніна, котрих, нагадаємо, обвинувачують у сприянні тероризму та поширенні сепаратистських ідей в інтернет-мережах, триває і набирає все більших і більших обертів. Після вже двох засідань, на яких тільки й те робили, що розглядали клопотання, скарги та заяви, а на минулому мали ще й допитувати свідків, та до цього навіть не дійшли, очікувати на щось нове на засіданні у вівторок, 6 вересня, ніхто вже і не сподівався.
Біля будівлі суду перед початком засідання знову замайоріли прапори, що їх тримала молодь «Азову». А от прихильників підсудних у футболках з написами «Свободу Васильцю і Тимоніну» цього разу було вже і не так багато. Традиційно на розгляд справи приїхала і преса, очевидно 17-го каналу, яка не пропускає жодного засідання і минулого разу активно ганялася за «Правим сектором», аби взяти інтерв’ю. От тільки цього разу ганятися не було за ким, бо нових облич у залі не з’явилося, хіба що громадянська дружина Дмитра Васильця (так її представили у суді) та, ймовірно, матір одного з підозрюваних, які протягом усього процесу періодично сміялися з обвинувачень, що їх пред’являли підозрюваним. А в коридорі своєї безпосередньої участі у засіданні чекали свідки, сподіваючись, що цього разу черга до них все-таки дійде.
Почався судовий процес, як завжди, з представлення сторони обвинувачення та сторони захисту, в складі яких відбулися певні зміни. Новий прокурор з відділу прокуратури Житомирської області та відсутність другого адвоката Васильця не завадили емоційно та активно розглядати суть справи. Щоправда до суті перейшли аж через дві години, бо, традиційно, заслуховували клопотання та скарги.
Перше було стосовно згаданого в минулій статті медичного огляду Дмитра Васильця. Суд зробив запити до начальника установи та дізнався, що двічі медичною частиною проводився огляд підозрюваного з поставленим у результаті діагнозом «хронічний фарингіт», що, за словами прокурора, не заважає йому бути присутнім у залі суду. Сторона захисту апелювала до того, щоб суд, який має дати дозвіл, не порушував конституційного права на надання медичної допомоги. В даному випадку Дмитро Василець наполягав на приватному лікареві, що є його невід’ємним правом. Судді, порадившись на місці (до речі, цього разу обійшлося однією короткою перервою, а рішення приймалися у залі), задовольнили клопотання стосовно направлення отоларинголога для огляду підсудного.
Далі зачитувалися чергові клопотання, які подавалися раніше, а суд їх відхилив. Мова йшла про розмір застави, наводилися приклади справ “Тимошенко проти України”, “Соловйов та Зозуля проти України”, “Ігнатенко проти Молдови”, спираючись на Європейську Конвенцію та її верховенство над національним законодавством. Знову від прокурора звучали слова про невідповідність даної справи тим, про які говорять захисники, про можливі ризики та взагалі про абсурдність даного клопотання.
Тим часом Дмитро Василець все частіше згадував про людей з СБУ, які хотіли повісити на нього справу та в обмін на побачення з рідними вимагали погодитись з начебто неправдивими показами, а коли він відмовився, то побачень йому взагалі не дозволили. Тому це стало ще одним клопотанням, яке суд задовольнив частково. Знову згадали і про міру запобіжного заходу, наполягаючи на тому, що підозрювані не є вбивцями, а міру дали сувору. Та на противагу їм в черговий раз нагадали про уможливлення впливу Дмитром Васильцем та Євгеном Тимоніним на свідків та інших людей.
Чекаючи на саму родзинку справи – допит свідків, більшість не витримували перебування у душній залі та махали тим, що було під рукою, представники «Азову» взагалі покинули засідання, а захисники тим часом подавали скаргу про неправомірні дії слідчого. Втомленими були і судді, котрі повторювали, що вся ця обстановка не дає їм почати розгляд суті справи.
Коли через півтори години оголосили про судовий розгляд, всі оживилися. Та опитувати свідків стали близько шостої години вечора (суд був на 14.30). У складі свідків теж за цей час відбулися зміни. Спочатку була трійка Дмитро Марчук, Денис Заремський та Олексій Побережний, а потім журналіста газети «Бердичів Діловий» замінив її редактор Валерій Шелепа.
Свідки зазначали про погрози дворічної давнини, що адресувалися їм з сайту Євгена Тимоніна (це безпосередньо вдалося вирахувати Валерію Шелепі, який всі коментарі з погрозами направляв поліції та СБУ і сам проводив роботу з пошуку зловмисників). Та зі сторони захисників і до Олексія Побережного, і до Валерія Шелепи лунало одне питання: чи є в тих цитатах, які були представлені та зачитані в якості обвинувачення, расова, релігійна чи, можливо, національна дискримінація, бо у статті, що її інкримінують підозрюваним, саме на цьому і наголошується.
Періодично один із суддів робив зауваження адвокатам Дмитра Васильця та Євгена Тимоніна за грубе поводження зі свідками та нелогічні питання. Зрештою, коли на годиннику вже була 19.00 і всі через втому вже мало що розуміли, до допиту Дмитра Марчука так і не дійшли. Судді оголосили дату наступного судового засідання – 19 вересня на 14.30. Тоді й будуть допитувати решту свідків у справі підозрюваних, яких обвинувачують в безпосередній участі у створенні каналу «Новороссия ТВ», сприянні та подальшій діяльності на цьому телеканалі, як організації терористичного характеру.
Читайте також попередні статті щодо цієї справи:
В Бердичеві на резонансний суд висадився десант миролюбивих українофобів
У Бердичеві засідання у справі Васильця і Тимоніна пройшло без допиту свідків
Це саме справжнє судилище!
Людей десять місяців держать у тюрмі невідомо чого. На суді звучить повний бред, який невідомо ким і де вигаданий і написаний.
Немає жодних фактів, які б підтверджували провину підсудних.
Свідки, незрозуміло що за люди, які не знайомі з підсудними, але вони щось читали в інтернеті, та зрозуміли, що підсудні не підтримують сьогоднішню владу, та не поділять цінності майданної революції.
Це повний бред!
Банда, котра прийшла до влади, внаслілок скоєнного держперевороту, встановила в Україні повну диктатуру. Забороняє висловлювати власні думки, та садовить до буцигарень всіх, хто не згоден з діями держпереворотників. Зробили з України тоталітарну руїну, на зразок сталінського 37-го року.
Надіюся, що скоро правління цієї антиукраїнського уряду буде повалено, й всі хто підтримував його, будуть покарані.