Цього тижня місто страждає від постійних пожеж, котрі щодня дають про себе знати у вигляді хмар смогу, що простягаються у небі. Щоранку та щовечора такі хмари не дають бердичівлянам змоги відкривати вікна, аби свіже повітря потрапляло до будинку чи квартири, бо «свіжим» це повітря не назвеш. Їдкий запах відчувається мало не в кожному мікрорайоні Бердичева.
Обурені містяни випитують один в одного, де і що горить. Ніхто не може дати чіткої відповіді, бо варіанти розбігаються. Хтось твердить, що горить десь у районі Елінгу, хтось впевнений, що в районі м’ясокомбінату, а інші бачили, як два дні тому стовп диму доносився десь з району Завидні. Потім з’явилися докази, що горить полігон і пожежники разом з військовими борються зі стихією. Та якщо скласти свідчення очевидців докупи, то можна впевнено сказати, що горить повсюди, у кожному куточку Бердичева і поза ним.
Причиною даної ситуації дехто одноголосно вважає посушливі погодні умови, відсутність дощу, та чомусь ніхто не враховує людський фактор. А він, швидше за все, присутній у всіх випадках, бо просто від проміння сонця трава сама по собі не загоряється. Тим більше, що температура повітря не настільки вже аж «зашкалює». Влітку шкала термометра набагато вища, та таких масових пожеж не виникає. А от викинутий недопалок чи сірник – інша справа. Або ж масове спалювання буряну, сміття та іншого, що роблять нині бердичівські господарі.
Наслідок такої халатності сьогодні могли спостерігати жителі одного з мікрорайону міста – залізничного вокзалу. По вулиці Чкалова, де розташовані кілька багатоповерхових будинків, з напрямку вокзалу вздовж паркану, що розділяє район і територію залізничного перону, горіла трава. Місцевість, де спалахнув сухостій, нині насаджена ще й невеличкими деревцями, які щороку ростуть і не бачать пил комунальних служб. В декількох метрах там розташована майстерня професійно-технічного училища №4 і стадіон. А в яру видніється напівзбудована будівля, яку жителі мікрорайону спостерігають не один десяток років. Що саме мало вийти з цих покладених цеглин, молодому поколінню та, в принципі, і старшому, достеменно невідомо. Але те, що її недобудували, а залишили, щоб з роками тут росли гори сміття та хащі – це факт.
Так ось, поросла висохлою травою та деревами територія сьогодні мала не найкращий вигляд (до того вона теж була не зовсім гарна). Чорна з попелом земля, очищена від сухостою, простягалася на кілька метрів і доходила аж до того місця, де стояли гаражі.
Зі слів очевидиці інциденту – продавчині хлібного кіоску, пожежа сталася, швидше за все, або від кинутого сірника, або від недопалка цигарки. Ну, воно і зрозуміло, бо пікніки з шашликами тут ніхто не влаштовує. Хіба що хтось звернувся до старого методу, коли для того, аби росла молоденька травичка, суху спалювали. Та зазвичай це роблять не восени.
Побачивши, що ситуація критична і що вогонь запросто може перекинутися на гаражі і на автомобілі, які поряд паркують жителі наближеного будинку, люди викликали пожежних. Поки фахівців чекали, жителі будинку, які у той час були вдома, самотужки намагалися зарадити ситуації.
Дякувати богу, вогонь спільними зусиллями вдалося ліквідувати і майно не постраждало. А взагалі це не перша така неприємність у цьому місці. Минулого року вже гасили самотужки цю ж таки траву, яку теж хтось підпалив. Та вся ця ситуація змушує казати лише одне: люди самі винні в тому, чим їм приходиться нині дихати. Бо решта пожеж, що їх доводиться нині бачити та відчувати, мало чим відрізняються від цієї.
А тим часом Бердичів знову накривають вечірні хмари їдкого диму. Звідки вони сьогодні йдуть, однозначно не скажеш. Та скажеш одне: для пожежників, котрі 17 вересня святкують “День рятувальника”, цей день навряд чи буде таким святковим, адже роботи цього тижня хоч відбавляй. А на допомогу дощу розраховувати поки нема чого, бо це вже як потрібно «шаманити», щоб він пішов. Хоча, напевно, в думках бердичівлян бажання співпадають. От якби ще і розуміння наслідків таких, на перший погляд, малих проступків, що приносять немалу біду, приходило в думки…