Неділя, 14 Серпня

Війна з російськими окупантами триває… Захисники й Захисниці України продовжують робити все можливе й неможливе, аби змусити ворога усвідомити: він – на землі, що ніколи йому не належала і не належатиме. Агресор має з неї забратися геть, або ж навік у ній залишитися, закінчивши свій земний шлях як підлий вбивця, злодюга, мародер. Піти у небуття як нелюд.

Час невблаганно спливає. І пам'ять повертає нас у зиму… Двадцять четверте лютого – день, який розділив життя на «до» і «після». Мало не щодня на Бердичівщину приходять сумні звістки про загиблих захисників України. Навесні жителі громади попрощалися з нашим земляком – військовим медиком Олександром Астраханцевим, який пав смертю хоробрих на Луганщині…

Здається, він відчував себе Захисником із самого дитинства… Завжди активний, енергійний, спортивний. Загалом – справжній чоловік із народження. Такий, в якому яскраві сміливість та відвага уживалися зі здатністю взяти на себе відповідальність, сконцентруватися і прийняти рішення…

Смерть кожного нашого земляка на полі бою оплакується усім великим об’єднаним Бердичівським районом. Важко висловити весь той біль, який відчувають родини українських воїнів, отримуючи страшне сповіщення про загибель близької людини.

І знову війна принесла чорну звістку в Гришковецьку громаду.

У середу, 13 липня, небо плакало разом із рідними і близькими, коли вони разом з односельчанами, друзями та всіма жителями Гришковецької громади проводжали в останній путь відважного воїна, який загинув, захищаючи Україну.

Сьогодні вранці сотні жителів мікрорайону Корніловка зібрались біля рідної оселі Сергія по вулиці Владислава Буковинського (колишня Індустріалізації), щоб попрощатись зі своїм земляком, сусідом, однокласником, який загинув, захищаючи Україну.

Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються в серцях рідних, знайомих, друзів, земляків, співвітчизників. І кожне серце стискається і завмирає від невимовного болю щоразу, коли надходить страшна звістка про втрату.

В Україні триває розв’язана росією повномасштабна війна, у якій щодня гинуть кращі з кращих – воїни, які ціною власного життя боронять нашу рідну від окупантів та дбають про мирне небо над нашими головами. Загибель кожного із них є біллю і сумом для всього українського народу і вічною незагойною раною у серці їх рідних та близьких людей.

Війна, з-поміж іншого – це коли, вбиваючи одного, важко раниш тисячі і навіть мільйони… Скільки українців з розбитими у кров серцями оплакують нині непоправні втрати… Смерть одного Героя – величезне горе для всієї України…

Сторінка 1 із 3

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.