От правда, назвіть якусь випадкову пані на вулицях Лондона вумен, вона й не зрозуміє, що з вами не так. Бо, безумовно, хоч вона-таки біологічно є жінкою, але людство придумало поняття гоноратива не просто так. У цивілізованому товаристві використання статі як форми звертання до людини просто немислиме. Точнісінько так, як немислимим є і фамільярні форми на кшталт «гей ти, рудий», «глипало», «носаню», «штахето».
В сучасному толерантному суспільстві взагалі не вгадаєш, яку ґендерну ідентичність має та чи інша особа, щоб так сміливо до когось звертатися. А у нас в місті ще й точаться баталії щодо правильного найменування бердичівлян / бердичів’ян / бердичівців.
За радянських сірих буднів з легкої подачі нині не згадуваного у добропорядних домівках письменника побутувала фраза: «Пани всі у Парижі».“Хомо совєтікус”поголівно мали бути середньої статі та йменуватися товаришами. Владною верхівкою активно нав’язувалася зрівнялівка та вбивався в мізки людей тотальний комплекс меншовартості.
Етимологія слова «товариш» напряму пов’язана з поняттям «товар» (худоба: череда корів або табун коней) — так називали себе за часів Київської Русі кочові торговці. Ще товаришами звалися рядові рівні козаки, а також цей термін використовувався як частина військового титулу.
Товаришами чи громадянами люди почали називатися у багатьох країнах світу після хвилі революційних подій і скасування дворянських титулів. Навіть зараз на звертання: «Пане!» деякі чоловіки обурено відказують, що це суто польське звертання.
А ось і ніт!
Перший задокументований факт вживання цього слова давньоукраїнською мовою датується 1292 роком і зазначається в грамоті галицько-волинського князя відповідно Галицького Лева Даниловича. Незадокументовані ж факти вживання панського звертання на теренах сучасної української землі взагалі сягають сивої давнини. Свідоцтвом цього є як мінімум українські колядки дохристиянської доби, де так і співається: «пане-господарю». З відносно недавнього є, наприклад, Павло Тичина зі своєю поезією «О панно Інно, панно Інно!». Панна — універсальне шляхетне звертання до незнайомої / малознайомої дівчини юних років. А ніяке не «сонечко» й «донечко».
Особливого шарму набуває звертання, коли до нього додати «добродію», тоді виходить «пане добродію» та при звертанні до жінок — «пані добродійко».
У мовному етикеті України заведено звертатися до посадових осіб та людей малознайомих на ім’я та по батькові. В першу чергу це стосується ділової сфери життя, де й не можна уявити іншого звертання. Наприклад, до професорів, лікарів, дипломатів, юристів, вчених. За допомогою додаткового слова «пане» перед ім’ям можна зробити своє звертання більш офіційним та вишуканим. Зараз у багатьох приватних освітніх закладах спостерігається тенденція саме такого шанобливого звертання до викладачів. І це вже маленька перемога, панове.
Наша історія налічує століття невпинного розвитку. Україна має свою аристократію, інтелігенцію, еліту. Попри численні спроби загарбників видалити ці факти з архівів, знищити культурні пам’ятки, привласнити видатних постатей минувшини та стерти з історичної пам’яті нашу самоідентичність. Тож шануймося, панове, бо ми того варті.