У всякому разі, про таке розпочали говорити депутати на останній сесії райради, обговорюючи звіт директора табору Валентини Шевчук. Але, про все по порядку.
Коли на сесії дійшла черга до питання про звіт керівника комунального підприємства оздоровчий дитячо-юнацький табір «Березовий гай», то головуюча на сесії Софія Томашевська сказала, що на комісії було заслухано дуже детальний звіт керівника, а зараз на сесії просимо лише коротко сказати скільки грошей зароблено, і скільки і куди витрачено.
Але після такої короткої доповіді, до Валентини Петрівни почали з’являтись питання як від депутатів, такі від самої голови районної ради. Тепер їй вже ставили як претензію те, що вона дуже коротко розповіла про свою роботу.
Як розповіла директорка, в 2018 році в таборі було проведено дві оздоровчі зміни, на яких було оздоровлено 221 дитину. В основному, це діти, за путівки для яких платили районні органи влади (335 тисяч гривень за 61 дитину, яких направили на відпочинок центр соціальних служб та відділ у справах сім’ї та молоді), сільські і селищні ради як Бердичівського району, так і багатьох інших районів області та підприємств міста, зокрема, швейної фабрики та Бердичівського лісгоспу.
Всього продали путівок на 1 млн 012 тисяч гривень, завдяки чому вдалось вирішити поточні питання життєдіяльності підприємства та погасити минулорічні борги в сумі більше ста тисяч гривень. А борги ці виникли тому, що в минулому році проводили зміни з наповненістю 60 – 70 дітей, що є економічно нерентабельним для такого табору, як «Березовий гай». Адже, персоналу потрібно задіювати майже стільки, як і на повну потужність табору (150-200 дітей), витрачати електроенергію та інші ресурси теж потрібно багато. Тому і не стали проводити цього рік третю зміну, бо на неї записалось всього 35 чоловік.
Потім депутати, головуюча і директор довго дискутували як і що потрібно було робити, врешті-решт стали дякувати Валентині Петрівні, за те, що вона все-таки зробила дуже багато для того, щоб табір оживити, поліпшити, прикрасити, але в такому вигляді, як зараз, при нинішньому бюджетному безгрошів’ї утримувати табір для району стає все проблемнішим.
З цією думкою погодились і колишній голова районної ради Максим Самчик, і ще колишніший заступник голови РДА з гуманітарних питань Валерій Бабійчук. Свої думки колишні голови РДА Едуард Томашевський та ще колишніший Олег Шевчук вголос поки що не озвучували, але й репетувати, як це часто бувало в новітній історії району: «Не дамо продати дитячу оздоровницю!..», не стали.
А коли говорили про табір, згадали і про стадіон, який знаходиться поруч і теж потроху руйнується. Хоча на цій сесії і виділили 10 тисяч гривень на його ремонт, але це ситуацію не врятує. А коли район остаточно поділиться на кілька територіальних громад, ці об’єкти точно стануть нікому не потрібними, тому продавати їх треба вже зараз.
Шкода, але дійсно, рамки комунального підприємства, чи бюджетної установи, якою був табір раніше, не дають можливості розвиватись йому в інших напрямках. Ця територія могла б бути такою ж затребуваною, як готельно-ресторанно-мангально-банний комплекс «Гостевія» під Вінницею, де одночасно на десятках майданчиків смажать шашлики, в кількох ресторанах гуляють весілля і дні народження, а в конференц-залі ще й проводять тренінги та семінари, і не забувають після всього-цього ще іти паритись у декілька банних комплексів.
А стадіон аж проситься, щоб на ньому організувати потужний фестиваль на кшталт всім відомого «Бандерштату», який до речі теж починався в колишньому піонерському таборі, а нині переїхав на територію сільськогосподарської виставки.
Можливо колись все це саме так і буде, але поки що агонія табору підтримується ін’єкціями з бюджету, яких стає все менше та ентузіазмом його керівника, якого теж більше не стає.