Хоча слово «відкрили» до підприємства, яке вже з півроку працює, вживати буде не зовсім точно, але урочистостей з такої нагоди все ж до цього не було. Тому, в п’ятницю (напередодні Дня Міста), об одинадцятій годині до оновленої будівлі колишнього адмінкорпусу колишньої сільгосптехніки за адресою вул.. Низгірецька, 16 почали сходитись і з’їжджатись гості.
Ще здалеку бачили вони на даху будівлі сині англійські літери «SAFEGLASS» і розуміли, що попали саме туди, куди потрібно. Зустрічали гостей звуки духового оркестру та дівчата в народному вбранні з короваєм в руках.
Призначений час настав, але церемонія чомусь не розпочиналась, присутні озирались по сторонам і не могли зрозуміти чому. Власники підприємства були, працівники «заводоуправління» були, журналісти були, запрошені керівники міських служб були, заступник голови облдержадміністрації був, і навіть міський голова Бердичева цього разу не запізнився, кого ж чекали?
Все стало на свої місця, і пішло за сценарієм, коли за кілька хвилин на майданчику з’явився звукооператор, і дійство розпочалось. Ведуча коротко розповіла про історію створення підприємства, яку ми ще коротше переповідаємо:
Бердичівський підприємець Денис Сенаторов давно займався переобладнанням вантажних автомобілів в пасажирські, і вже тоді бачив, що для потреб цієї галузі, столицею якої став Бердичів, потрібно багато автомобільного скла. В 2009 році ТОВ «Сенатор Авто» почало імпортувати таке скло безпосередньо від турецьких виробників. (В місті існує навіть легенда, що після того, як київські митники і податківці побачили по документах, що в Бердичів пливе цілий корабель зі склом, вони не на жарт «обурились» і півроку життя підприємця перетворили в жах – авт.)
В 2012 році були викуплені занедбані і напіврозвалені рештки будівель колишньої сільгосптехніки, (відомої бердичівлянам ще під назвою «АМАСКО», бізнес імперії Валентина Медведчука, місцевого олігарха кінця 90-х років – авт.) А в 2014 році ремонт будівель і приміщень був завершений. В 2013 році сюди завезли перше обладнання для виготовлення автомобільного скла та почали його встановлювати і випробовувати.
Тоді ж було зареєстровано відкрите акціонерне товариство «SafeGlassFaktory», що означає в перекладі завод безпечного скла. ( Про те, що дане товариство зареєстровано не в Бердичеві, а у Львові, ведуча, звичайно ж не згадувала-авт.) Спочатку була змонтована лінія по виробництву бокового авто скла, а потім – і лобового. В технічний відділ було придбано 3Dпристрій, вартістю 1,5 мільйона гривень та відкрито сучасну лабораторію для перевірки якості продукції.
Взагалі, питання якості продукції, це головний пріоритет підприємців, які планують вийти з своєю продукцією на європейські та світові ринки. Відповідні європейські сертифікати бердичівське скло вже отримало.
Денис Сенаторов був небагатослівним у своєму виступі, лише сказав, що будівництво і виробництво вони затіяли в непрості часи, але впроваджуючи у життя своє кредо: «Українська ціна і європейська якість», сподіваються на успіх. Першу подяку за підтримку він оголосив своїй дружині Анні, другу – кваліфікованим спеціалістам, які згуртувались в монолітний колектив, і лише третю – органам місцевого самоврядування. (навіть не назвавши прізвищ, кому саме – авт.).
Василь Мазур наголосив, що всі присутні є учасниками приємної і радісної події, які нечасто проходять в Бердичеві (хоча в кінці виступу про анонсував ще три відкриття промислових підприємств-авт.), та багато гарних слів сказав про сім’ю Дениса та Ании Сенаторових, які живуть життям міста і підтримують всі міські заходи.
В’ячеслав Поліщук (заступник голови ОДА) «підвищив» статус новоствореного підприємства з європейського до світового, побажав працівникам європейських зарплат, та висловив свою радість від того, що це відкриття – результат зусиль саме місцевого капіталу, а не якихось закордонних інвесторів.
Ще після кількох виступів та короткого Божого блалагословіння від священника місцевої парафії, гостей запросили до цехів підприємства, де головний інженер розпочав досить тривалу, але ґрунтовну екскурсію всіма виробничими майданчиками технологічного процесу.
Слухали його в основному міський голова та житомирський чиновник, а інші гості неспішно оглядали чистесеньку і рівнесеньку підлогу, вибілені стіни, металопластикові вікна на всю довжину цеху, спілкувались між собою, бо нагода зустрітись їм разом теж нечасто випадає.
Екскурсія вже підходила до завершення, і біля печі, де скло згинається до потрібної конфігурації та загартовується, на підлозі поклали готовий виріб, лобове скло, на яке інженер обережно став зверху, демонструючи його міцність. Не встиг він зійти зі скла, як тут же Василь Мазур різким ударом каблука розбив цей зразок готової продукції підприємства на дрібні скалки.
Хтось усміхнувся, але в більшості присутніх на обличчі застигли німі запитання: «Навіщо?», «Для чого?», «Що це було?». Інцидент ніхто не став коментувати, гості пішли до виходу, але дурне бажання міського голови показати хто тут найголовніший і найсильніший, думаю, ще раз переконало власників підприємства в тому, що вони зробили вірний крок, зареєструвавши завод у Львові. На жаль, вони мають великий досвід спілкування з місцевими чиновниками, і продовжувати його не дуже спішать.
Олександр Доманський
Правильно же зареэстрували у великому місті, а то тут би кошмарили. А взагалі, я вважаю, що ці різні хлібо-сільні традиції і костюмовані дівчата доречні тільки на державному і міждержавному рівні. Для чого таке влаштовувати для приватного бізнесу не розумію. Можливо перед міськими виборами для влади потрібно більше інформаційних приводів. А Мазур тільки довів своїм вчинком, що він засидівся на своєму місці. Останні 10 років у нього не виходить навіть втримати місто у тому ж стані, що отримав.