Бердичівські хмелярі не дадуть зникнути натуральному пиву — РІО Бердичів

Повідомлення

There was a problem rendering your image gallery. Please make sure that the folder you are using in the Simple Image Gallery Pro plugin tags exists and contains valid image files. The plugin could not locate the folder: media/k2/galleries/8887

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 2010

  • Бердичівський Базар

Бердичівські хмелярі не дадуть зникнути натуральному пиву

Словосполучення «обривати хміль» добре відоме чи не усьому дорослому населенню нашого міста. Адже в наші шкільні часи обов’язковим атрибутом першого місяця навчання в школі щороку ставали виїзди в радгоспи району збирати ці ароматні шишки. Іноді по кілька класів, іноді вся школа, починаючи з п’ятого класу, на Ікарусах та ЛіАЗах виїздили до Райгородку, Реї чи Осиково, щоб включитись у велетенську і всеосяжну битву за врожай.


Згадую, що нам ці поїздки подобались більше, ніж навчання. А ще були табори праці і відпочинку, в які на кілька тижнів виїздили випускники сьомих чи восьмих класів, допомога батькам, якщо вони працювали в радгоспі і отримували Норму здачі хмелю, та й просто непогана можливість заробити кишенькові гроші, якщо знали, з ким домовлятись.


Житомирщина тоді посідала перше місце в Україні, та й в Радянському Союзі, з вирощування хмелю і постачала його як до всіх пивзаводів країни, так і на експорт. Але в 1993–1995 роках все змінилось. Одна з причин – розрив економічних зв’язків між колишніми радянськими республіками, але більш вагома причина – приватизація більшості великих пивзаводів на території колишнього Союзу пивними корпораціями з Данії та Бельгії.


З того часу вони диктують моду на пиво, варять його якнайшвидше і якнайдешевше, натомість пастеризують і додають стільки хімікатів, що воно може зберігатись місяцями, а то й роками. А якщо й використовують природну сировину, то тільки своїх виробників.


А хмелярство на Житомирщині, та й в Україні в цілому, почало занепадати і скорочуватись. З 600 гектарів хмільників в Бердичівському районі на сьогодні залишилось лише 67. Сім гектарів обробляють в Райгородку, а 60 гектарів – це хмільники колишнього хмелерадгоспу «Рея», які встиг врятувати від розкрадання і від «прихватизації» нинішній голова фермерського господарства «Еліта-Хміль» Василь Олексійович Цибульський. Він залюбки погодився і розповісти, і показати для газети, як сьогодні збирають хміль і що з ним потім роблять.


По-перше, він швидко обірвав мої ностальгічні спогади однією фразою: «Вручну тепер ніхто хміль не збирає». Адже за день людина може нарвати ну двадцять-тридцять кілограм максимум, а школярі - взагалі по десять обривали. А якщо розділити кількість шишок при автоматичному збиранні на одну людину, зайняту в цьому процесі, виходить 800 кілограм за день.


Розмова відбувалась в Гальчині, на єдиному автоматичному комплексі, який залишився не вирізаним і не проданим в районі. До чеської лінії,що працювала ще в колишньому хмелерадгоспі, Василь Олексійович докупив ще три німецькі мобільні комбайни, які встановив перед приміщенням сушки і отримав високоефективний комплекс, що дозволяє переробити весь урожай хмелю в найкращі терміни його дозрівання.


Тракторами на спеціальних причепах до комплексу зранку підвозять стебла довжиною до п’яти метрів, які поступово подаються до комбайнів. Розумна техніка відділяє шишки і виносить їх назовні спеціальним транспортером. Далі шишки надходять до сушки (яка раніше працювала на газу, а зараз, звичайно ж, на дровах) і на виході пакуються у мішки. Наступного дня процедура знову повторюється, хмільні жнива тривають недовго, тому в ці дні тут працюють з раннього ранку до пізнього вечора.


І якщо процес з вирощуванням і збиранням один з останніх хмелярів району налагодив досить добре, то реалізація готової продукції як була проблемною останні двадцять років, так і залишається. Бердичівський хміль постачається на пивзаводи насамперед, звичайно ж, Бердичева, Умані, Микулинець, Тернополя і частково на завод «Оболонь». Тобто саме на цих заводах дотримуються традиційної технології виробництва пива. З чого роблять ту рідину, яку рекламують на центральних каналах телебачення з ранку до ночі, не знає ніхто.


Останнім часом зростає популярність так званого крафтового пива, тобто звареного на маленьких броварнях мало не в ресторані чи пабі. Такі броварні теж залюбки закупляють якісний бердичівський хміль і цей ринок росте досить високими темпами.


Мою пропозицію, висловлену в попередніх публікаціях про те, що в Бердичеві було б варто започаткувати «Фестиваль Хмелю», Василь Цибульський спочатку не сприйняв серйозно, але після короткої дискусії все ж погодився з думкою про доцільність такого заходу. Адже в чому головна проблема якісного пива і якісного хмелю – їх не видно за надпотужною рекламою транснаціональних чернігівських, львівських, миколаївських та запорізьких «бодяжників». Потрібно формувати моду на якісне пиво і всеукраїнський фестиваль, при правильній організації справи, може стати каталізатором цього процесу. 

Фотогалерея

{gallery}8887{/gallery}
Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/
  • asenposlugi1
  • moloko2
  • avtoshkola1
  • pamyat

На правах реклами

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.