Його провели в останню путь першим з трьох бердичівлян, які останніми днями загинули на фронті.

Без всяких нарад в райадміністрації чи міськвиконкомі бердичівські підприємці самі відгукнулись на прохання свого земляка Олександра Афанасьєва, який нині боронить Україну на фронті про насущну необхідність купити для його підрозділу дизельний генератор.

Гарнізонний Будинок офіцерів сьогодні знову зустрічав скорботну процесію. Тут зібрались рідні, друзі та знайомі загиблого воїна.

Біль, смуток та сльози знову огорнули своїм чорним крилом Швайківську громаду. 18 листопада у селі Райки відбулось прощання з воїном, мужнім сином своєї Батьківщини Володимиром Токарським. Вкотре стоячи на колінах та встеляючи дорогу квітами, громада зустріла свого Героя та провела до місця вічного спокою. 

На деяких офіційних засіданнях минулого тижня звучали вже питання, чи не пора вже звільняти комунальний спортзал (колишній зал з-ду «Прогрес») для занять спортом.

Його труну принесли на руках до гарнізонного будинку офіцерів, адже жив Роман зовсім поруч з цим раніше культурним осередком, а нині місцем жалоби та скорботи.

Про це сьогодні на траурному мітингу в гарнізонному будинку офіцерів розповів побратим загиблого Героя. 

Вчора і сьогодні в приміщенні Бердичівського виконкому переселенців, для яких тимчасовим прихистком стала наша громада, приймали фахівці обласного офісу представництва фонду УВКБ ООН.

Народився В’ячеслав Галецький 14 лютого 1984 року в селі Половецькому Бердичівського району.

Він народився в Бердичеві, прожив все життя на Червоній Горі поруч з військовою частиною, вчився в в бердичівській 12 школі разом з дітьми військових і лише рік тому сам став військовим.

Вони воювали в різних місцях, але після страшної звістки про загибель 5 жовтня на Донеччині старшого брата, двох молодших відпустили з підрозділів для упізнання загиблого, якого вони потім самі і привезли на рідну Бердичівщину.

І не тільки вони. Сьогодні траурна колона, яка супроводжувала тіло загиблого Сергія Тетерука з Бердичівського будинку офіцерів до Половецького налічувала більше півсотні автівок.

На жаль, дуже часто останнім часом скорботні звістки приходять до нашого міста і району.

Сьогодні в центрі Гардишівки зібрались чи не всі жителі цього колись великого і славного села.

Слова, винесені в заголовок були останніми, що прозвучали на військовому секторі бердичівського міського кладовища перед тим, як в могилу опустили труну з тілом 24-річного військового медика Володимира Галецького. Всю ніч і весь день небо в Бердичеві плакало за загиблим юнаком, а після цих слів взагалі розверзлось шаленою зливою.