І приводом для цього багатолюддя стали не зусилля працівників чи заїжджих артистів, а просто чистий пухкий сніг, який ще з ночі став накривати Бердичів білою ковдрою.

Хоча в нас немає високих гір та лижних підйомників, але на невеличких гірках в міському парку, на мосту, який ремонтується другий рік та на Червоній Горі завжди є хтось із санчатами чи популярною нині сніговою тарілкою.

Ми вже писали, що днями бердичівська громада понесла незворотну втрату – на 64 році життя від коронавірусу помер Володимир Пономарчук.

Минулими вихідними в більшості міст України пройшли заходи, присвячені цим порівняно новим святам. У Бердичеві вже стало традицією проводити в ці дні марш за сімейні цінності, в якому беруть участь прихожани протестантських та католицьких церковних громад, та розважальні заходи на Центральній площі.

З раннього ранку торговці квітами вже вишикувались тісними рядами на тротуарі біля кооперативного ринку, адже вони добре знають, що останній робочий день перед 8 березня – їх часто єдиний шанс гарно вторгувати.

Незважаючи на те, що нині вже другий осінній місяць, причому друга його половина, жовтень все ж радує бердичівлян надзвичайно теплими днями.

За вікном - хурделиця і чималий мороз, термометр показує позначку у мінус 20 вночі та трішки менше вдень.

У понеділок, 11 вересня 2017 року, у місті Києві відбулася нарада з питань розвитку сільської медицини і впровадження медичної реформи за участю Президента України Петра Порошенка та Віце-прем’єр-міністра – Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадія Зубка, а також лікарів і представників органів місцевого самоврядування.

За гарною традицією, напередодні Дня Перемоги у нашому місті проходить вшанування людей, які наближали це світле і сумне свято. Пригадали звитягу та героїзм в роки Другої світової війни і п’яти героїв Радянського Союзу, які проживали у Бердичеві. Мітинги і покладання квітів до меморіальних дошок, встановлених на честь Григорія Найдіна, Василя Аліна, Всеволода Ривжа, Валентина Шевиріна, Франца Кучерова, відбулись у четвер, 6 травня.
На урочистостях, організованих міськими школами та ліцеями, молодь запевнила, що берегтиме пам’ять про подвиг прадідів, стоячи на варті миру.

Вулиця Європейська у Бердичеві вказує всім напрямок до міських авто- і залізничного вокзалів, тонко натякаючи на те, що саме так з нашого міста можна потрапити у Європу або, принаймні, у Жмеринку чи Козятин-сіті. Хотілось би, звісно, щоб саме ця центральна вулиця виглядала дійсно відповідно новим табличкам – чистою, з рівними тротуарами і дорогою, з ошатними будиночками і деревами, що тягнуться вздовж алеї Лонського.

Але поки що жодні таблички з новими назвами не в змозі закрити калюжі, що стоять після дощу на її тротуарах, своїм виглядом нагадуючи стомленим спекою бердичівлянам, які хочуть у відпустку, моря, озера та річки. Не кращою після дощу виглядає і велодоріжка, що на якийсь час перетворюється на велокалюжку чи велодуш, через те, що на новому тротуарі не передбачена система зливу води.

Випадково чи за іронією долі на цій вулиці з’явилась табличка, яка більш точно передає зміст і бердичівську реальність. На одному з будинків нещодавно з’явилась табличка, на якій вулицю Європейську перейменували на Европейську і все одразу ж стало на свої місця: і калюжі, і подзьобаний місцями тротуар, затоплений після дощу - все у нас по-европейськи.