Прощання відбулось на території Хресто-Воздвиженського храму і провів його настоятель цього храму протоієрей Костянтин Карпенко.
Тут зібрались рідні і знайомі загиблого Олександра Астраханцева, багато його однокласників з 4 школи та одногрупників з медколеджу і просто небайдужі бердичівляни.
Друзі дитинства згадували, що саме тут, між баштами та мурами дитячого містечка вони колись грались у «війнушку», адже жив Олександр у будинку, відомому усім бердичівлянам, як «Дитячий світ».
Хто б тоді міг подумати, що в майбутньому він стане професійним військовим і потрапить на справжню війну.
З початку повномасштабного вторгнення російської армії на територію України, Олександр Астраханцев рятував життя наших солдат будучи медиком та начаптеки 24 окремої механізованої бригади ім. короля Данила. До речі, до 2015 року це військове з’єднання носило назву: 24 окрема механізована Бердичівська Залізна бригада імені князя Данила Галицького. І звичайно ж, Олександр знав про це і гордився і своєю бригадою, і своїм рідним містом.
А в Миколаєві, де він довгий час жив, його запам’ятають не тільки як військового інструктора та медика, але й як чемпіона багатьох турнірів з кіокушинкай-карате, спортивного активіста і тренера. Провести в останню путь Астраханцева в Бердичів приїхали і його спортивні колеги.
Після прощальної панахиди з короткою промовою виступив міський голова Сергій Орлюк, який запевнив, що пам’ять про подвиг свого земляка навіки збережуть вдячні бердичівляни.
Траурна процесія пройшла по вулиці Вінницькій, де Олександр Астраханцев востаннє зустрівся з рідною четвертою школою.
Похоронили Героя на Гришковецькому кладовищі поруч з могилою батька, а військові, крім традиційного трикратного салюту ще й пройшли парадним маршем, віддаючи останню честь загиблому воїну.