Понеділок, 28 Листопада

В Озадівці, що на Бердичівщині, попрощались вже з третім захисником України

Сьогодні тут провели в останню путь Сігіду Сергія Володимировича.

 

 

Наш Telegram канал: https://t.me/rio_berdychiv_informatsiya


Сотні жителів Озадівки, численні мешканці сусідньої Гардишівки та інших сіл Райгородоцької громади на колінах зустрічали тіло земляка, якого привезли на батьківщину у закритій труні.


У тіні високих ялинок перед сільським клубом, де в дитинстві і юності не раз і не два бував Сергій, траурну панахиду провів молодий священик Православної Церкви України. А потім скорботна процесія пройшла через усе село під звуки військового оркестру до сільського цвинтаря.


Це вже третій житель Озадівки, який загинув з часу повномасштабного вторгнення росії в Україну. Прощатись з Тарасом Іваницьким їздили багато його друзів та односельчан, Ярослава Маюна хоронили тут, в Озадівці, і ось знову в селі траур, знову плачуть рідні, знову німе питання «коли все це закінчиться?» пронизує думки сотень присутніх на похованні.


Біля рідної оселі загиблого Героя процесія на хвилинку зупинилась, і він ніби останній раз зайшов у рідний двір, на жаль, вже багато років порожній, і попрощався з місцем, де народився і зростав.


На мітингу на кладовищі староста Озадівки Мирослава Шнайдер розповіла про основні віхи, на жаль, короткого життя Сергія Сігіди.


Народився Сергій 25 липня 1985 року в сім’ї Володимира і Надії Сігіди, де вже був один хлопчик. Навчався в Озадівській школі, був кмітлив і допитливим, любив природу, а особливо любив риболовлю. Строкову службу проходив у десантних військах. В 2003 році одружився та виховував разом з дружиною двох синів. Працював будівельником, а потім працював у трамвайному депо Житомира - міста, де й жив останнім часом з сім’єю. Був мобілізований 5 березня 2022 року і загинув 9 травня...


Багато теплих слів про Сергія сказала на траурному мітингу директорка Озадівської школи, а голова Райгородоцької ОТГ Максим Самчик запевнив, що пам’ять про Героя ніколи не зітреться на сторінках історії громади.


Традиційні гімн України та трикратний салют сповістили, що Сергій Сігіда знайшов свій останній притулок поруч з могилами батька і матері.


А повертаючись з кладовища я побачив, що ця сільська вулиця раніше носила назву 40-річчя Перемоги і лише нещодавно була перейменована на вулицю Лесі Українки. Тобто, саме тоді, коли тут родився маленький Сергійко, її назвали на честь Перемоги. Він ріс і ходив по цій вулиці та не міг навіть здогадуватись, що 9 травня він загине від снаряду нових, тепер уже російських фашистів.


І тепер цей день увійде у життя його дружини та дітей зовсім іншим сенсом, а для нової Перемоги над рашизмом, думаю, знайдеться у календарі не менш почесна дата.

Ozadivka1

Ozadivka2

Ozadivka3

Ozadivka4

Ozadivka5

Ozadivka6

Ozadivka7

Ozadivka8

Ozadivka9

Ozadivka10

Ozadivka11

Ozadivka12

Ozadivka13

Ozadivka14

Ozadivka15

Ozadivka16

 

Асоціація Незалежні регіональні видавці України
New Democracy Fund
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/

bazar 800

  • asenposlugi1
  • pamyat
  • kilimi200 100

Світ гардин у Бердичеві

Англійська мова онлайн

Робота в Бердичеві

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.