Понеділок, 3 Жовтня

У Бердичеві провели в останню путь воїна світла, захисника України Миколу Борисенка

І знову плаче земля за відданим сином України, знову приймає Героя. Знову війна забирає найкращих… Двадцятого травня у Бердичеві провели в останню путь воїна світла, захисника України Миколу Борисенка. Він героїчно загинув під час жорстоких боїв на Харківщині, боронячи мир у рідній країні, боронячи життя…

 

 


Гідно жив, самовіддано працював, безстрашно воював, загинув як Герой…

 


Сорокарічному бердичівлянину Миколі Борисенку ще б жити і жити, виховувати дітей, зводити будинки і за першим покликом приходити на допомогу людям…

Він народився наприкінці 1981-го року, 29-го грудня. З дитинства зростав доброзичливим, наполегливим, відповідальним та працелюбним. Микола рано втратив батьків і звик долати труднощі. Закінчивши 8 класів школи № 4, вступив до ПТУ № 4, де опанував професію електрика. Після смерті матері пішов служити у Збройні Сили України, в армії був військовим водієм, гранатометником та навідником розрахунку. Повернувшись додому, досяг справжньої майстерності у своїй професійній сфері. Його золотими руками зведені будинки у різних містах України, свого часу працював у Польщі. Чоловік залишив свій добрий слід і в рідному місті – брав участь у будівництві ТЦ «Шевченківський».

Із початком повномасштабного російського вторгнення пішов добровольцем захищати Україну. Служив старшим стрільцем 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантного штурмового батальйону військової частини А0281. Боєць легендарної 95-ї бригади героїчно загинув 9-го травня під час оборонного бою поблизу с. Курулька Харківської області.

Внаслідок ворожого обстрілу танками і артилерією наших позицій отримав мінно-вибухову травму та множинні осколкові поранення, які виявилися несумісні з життям…


Він мріяв відбудовувати країну після Перемоги, відновлювати зруйноване та понівечене ворогом. Війна обірвала життя…

Юліанна Янчук, сестра дружини Миколи, називає його золотої душі людиною: «Його любили всі бойові побратими, і зараз пишуть нам, підтримують. Завжди був врівноваженим та стриманим. За що б не брався, все ретельно доводив до кінця. Добре знався на будівельній справі. Вони з Анею знайшли одне одного, як дві половинки єдиного цілого. Микола – богатирського зросту, Аня – маленька, тендітна. Він носив дружину на руках. Це було велике кохання…»

Анна Борисенко перебирає в пам’яті світлі миті, дні та роки спільного життя зі своїм чоловіком: «Ми були знайомі понад п’ять років, дружба переросла у кохання. Микола освідчився мені, як приїхав із Польщі. Це сталося несподівано. Я мила перед святом вікна, і раптом він подзвонив у двері і з’явився переді мною із букетом квітів та скринькою з каблучкою... А потім вінчалися в храмі. На весіллі зібралися рідні та друзі. Всі раділи нашому щастю… З ним було легко і затишно. Микола не цурався ніякої роботи. Якщо праця була для нього новою, все одно займався нею. Дуже швидко навчався, і все виходило. Власними руками робив ремонт у нашому житлі, яке купили. Створював зручності, знаходив час для спілкування та ігор із дітьми. Коли почалася війна, сказав: «Не можу сидіти вдома». І пішов захищати країну…»

Пам'ять відраховує розвиток недавніх подій. Микола був із дружиною постійно на зв’язку. Зранку, якщо це було можливим, надсилав повідомлення з фронту, користуючись Signal. Дев’яте травня, 12:25. Останнє СМС: «Привіт, кохана. Все добре. Я живий. Прошу про молитву, бо в нас дуже гаряче…»

Десятого травня чоловік уже не відповідав…


«Хай ангели приймають твою душу, з землі піднімуть у небесні висі…»


У п'ятницю 20-го травня у верхньому храмі Всеукраїнського санктуарію Матері Божої Святого Скапулярія у Бердичеві отці босі кармеліти звершили поминальну Службу Божу за загиблим воїном. На Святій Месі зібралися рідні, близькі та друзі Миколи Борисенка, до спільної молитви долучилися ті, хто його знав, поважав і любив.

«Ми зібралися, щоб подякувати нашому брату Миколі за його життя, яке він віддав за кожного з нас, щоб ми, наші діти й онуки могли жити щасливо і мирно у нашій Батьківщині, – звернувся до всіх настоятель Бердичівського санктуарію отець Віталій Козак. – І тому ми називаємо його Героєм. Свобода, на жаль, дається дорогою ціною. Важливо, щоб це мало значення для кожного з нас, важливо знати й пам’ятати це…»

У тиші храму люди слухали проповідь отця Олександра Карчаєва: «Бути захисником – значить захищати і бути готовим віддати життя за Батьківщину. Микола мужньо боронив свою землю і героїчно віддав життя за мир в Україні. Пішов захищати Батьківщину, бо не міг дивитися, як ворог руйнує та знищує міста і села. Наш брат Микола пожертвував своїм життя, і це найвищий прояв любові, бо немає більшої любові за ту, ніж як віддати життя за друзів своїх…»

Отець Олександр пам’ятає: перед тим, як піти воювати, Микола Борисенко прийшов до храму і став перед іконою Божої Матері: «Він відчував потребу йти боронити Батьківщину і попросив благословення на її захист. З собою взяв маленьке Євангеліє… Війна відібрала і далі відбирає земне життя багатьох військових та мирних жителів. Маємо далі молитися за наших захисників, за звільнення тимчасово окупованих територій, за населення, яке перебуває в полоні у ворога. Жодні слова не можуть загоїти біль, який ми відчуваємо. Ми прощаємося з добрим сім’янином, парафіянином і захисником України. Дякуємо йому за захист Батьківщини, за наближення Перемоги, за жертовну любов…»


Поминальна Служба Божа завершилася молитвою біля домовини померлого: «Хай ангели приймають твою душу, з землі піднімуть у небесні висі. Спасенних пісня хай її провадить перед обличчя найвищого Бога…»


Журналіст, парафіянин Бердичівського санктуарію Максим Железницький розповів про загиблого бердичівлянина, якого глибоко поважав: «Його віддане служіння в Службі порядку в костелі та наші чоловічі зустрічі залишаться назавжди в моїй пам'яті... Щирі співчуття Анні і всім рідним... Вічне спочивання даруй Миколі, Господи, а світло віковічне нехай йому світить...»


Опівдні у гарнізонному Будинку офіцерів відбулася церемонія прощання з загиблим захисником України. Жителі міста, військовослужбовці, місцева влада, депутати міськради, друзі і знайомі, вчителі та викладачі і просто небайдужі бердичівляни прийшли, щоб вшанувати пам’ять загиблого земляка і провести в останню путь…

Траурний мітинг відкрив голова Бердичівської міської територіальної громади Сергій Орлюк: «Серце переповнюють біль і ненависть до ворога, що прийшов із війною, яка забирає життя наших синів. Наша сила – в єднанні: і в горі, і в радості, наша міць – у згуртованості, силі духу та вірі».

Військовий капелан, отець Іван Цихуляк, закликав усіх гідно робити справу, кожний – на своєму місці, як роблять це наші воїни, захищаючи рідну землю: «Історія нації не буде повною без митців і науковців. Історія народу не буде повною без сторінок про тих, хто освятив свободу кров’ю та життям. У нас є кому будувати і захищати славу України. І кожний, кого ми ховаємо, – в пам’яті…»

Слова співчуття рідним загиблого висловив військовослужбовець в/ч А3091: «Ми втратили безстрашного воїна, справжнього патріота. Будемо пам’ятати його подвиг…»


Поховали Героя з почестями на військовому секторі міського кладовища… Бердичів та Україна пам’ятатимуть. Герої не вмирають. Вони назавжди залишаться в наших серцях, вони житимуть у пам’яті, яку збережемо і передамо наступним поколінням … Наша сльозами й кров’ю скроплена земля буде вільною та незалежною, бо безмежна свята любов до матері України…

Bor3  Bor4

Bor5

Bor1  Bor2

Bor6

Bor7

Bor8

Bor9

Bor10

Bor11

Bor12

Bor13

Bor14

 

Асоціація Незалежні регіональні видавці України
New Democracy Fund
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Відео

bazar 800

  • asenposlugi1
  • pamyat
  • kilimi200 100
РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.