Неділя, 4 Грудня

На Бердичівщині провели в останній путь загиблого на Донеччині Євгена Мовчана

Сьогодні в центрі Гардишівки зібрались чи не всі жителі цього колись великого і славного села.

 


Тут, біля будинку колишньої сільради, а нині офісу старости, провели прощальну панахиду над загиблим на війні Євгеном Володимировичем Мовчаном. Отець Костянтин Карпенко сказав односельчанам Героя, що він не має сумніву в тому, що Євген уже в царстві Божому, адже він віддав життя своє за ближніх своїх, за волю і свободу своєї Батьківщини.

 

Народився Євген 12 лютого 1992 року в селі Каховка Джанкойського району в Криму, а коли йому було лише два роки, сім’я переїхала до Гардишівки. Тут він навчався в місцевій школі, після закінчення якої здобув професію будівельника в Бердичівському ПТУ №3.

В 2016 році одружився і незабаром в молодій сім’ї з’явився синок Назар. На жаль, він був хворобливим від народження і за свої 5 років пережив кілька операцій на серці. Непросто складалось подружнє життя, до цього додались особисті проблеми та помилки, і врешті-решт Євген повернувся до рідного дому, допомагав матері по господарству, допомагав сестрі піднімати дітей, допомагав рідному селу, де тільки міг. Навіть вікна в старостаті, біля якого з ним прощались, фарбував саме він.

З початком війни сам неодноразово просив старосту, щоб йому дали повістку у військкомат, але його звідти повертали раз за разом назад. Тоді він поїхав у Київ на роботу, і лише там йому в червні і повістку дали, і не відмовили у його бажанні захищати рідну землю від агресора.

Євген Мовчан був мобілізований до 80-ї десантної бригади, де відчув своє справжнє призначення. Разом з побратимами брав участь у багатьох бойових діях, але ні на день не забував своїх рідних. Телефонував постійно матері, домовлявся через старосту, щоб в неї змолотили город, щоб була їй допомога і опіка.

Але 23 вересня черговий артилерійський обстріл, на жаль, обірвав життя нашого славного земляка. Осколки оминули бронежилет і каску і завдали поранень, несумісних з життям.

Коли труну з тілом загиблого несли вулицями рідного села, пустився такий дощ, неначе небо плакало за добрим і справедливим молодим чоловіком, а його односельчани на колінах проводжали Героя в останній путь.

На сільському цвинтарі виступили з промовами староста Гардишівки Ольга Мазур, заступник голови Райгородоцької ОТГ Олег Коріненко, секретар сільської ради Світлана Барановська та представник Бердичівського військкомату.

Після цих скорботних промов дощ закінчився, через хмари проглянуло сонечко, але його вже не бачив Євген, якого після військового салюту, під звучання гімну України опустили в рідну землю назавжди…

Movchan1 Movchan2

Movchan3

Movchan4

Movchan5

Movchan6

Movchan7

Movchan8

Movchan9

Movchan10

Movchan11

Асоціація Незалежні регіональні видавці України
New Democracy Fund
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/

bazar 800

  • asenposlugi1
  • pamyat
  • kilimi200 100

Світ гардин у Бердичеві

Англійська мова онлайн

Робота в Бердичеві

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.