Неділя, 4 Грудня

Бердичівляни попрощались із загиблим під Лиманом Олександром Поліщуком

На жаль, дуже часто останнім часом скорботні звістки приходять до нашого міста і району.

 

 

На всіх фронтах війни з рашистським агресором зараз йдуть кровопролитні та виснажливі бої. Але найгарячіше зараз саме під містом Лиман у Краматорському районі Донецької області, який в травні був захоплений ворогом.

Саме тут під час наступально-штурмових дій 22 вересня у лісовому масиві біля міста Лиман у стрілецькому бою з ворогом Олександр Поліщук отримав вогнепальне поранення, несумісне з життям.

Народився Олександр 10 лютого 1973 року в смт Вакуленчук Чуднівського району. Там же закінчив середню школу, після якої попав на строкову службу до Казахстану. Це було саме в час, коли в 1991 році Україна оголосила про свою незалежність, і солдати-українці могли повернутися на Батьківщину, тож продовжив службу він уже у військовій частині в рідному селищі.

Після служби працював у міліції Київського метрополітену, а потім – у Метробуді. Та все перевернула зустріч однокласників на 15-річчя шкільного випуску. Тут він заново пізнав свою колишню однокласницю, в них виникли взаємні почуття, і вже невдовзі вони одружились. Скоро в сім’ї з’явилася донька, а потім і син.

Останнім часом сім’я проживала в Бердичеві, дружина працювала на швейній фабриці, діти ходили до першої школи, чоловік трудився на хлібзаводі, на м’ясокомбінаті «Інкофуд», а коли почалася війна, планував перейти на «Три ведмеді». Але повістка з військкомату 4 квітня змінила ці плани, і вже незабаром Олександр Поліщук одягнув форму, взяв в руки зброю і почав готуватися разом з побратимами до військових дій.

Він був у навчальному центрі «Десна», коли туди прилетіли ворожі ракети та вбили багатьох військових, в тому числі і бердичівлян, а після навчання став гранатометником механізованого батальйону військової частини А 7014.

Всі присутні сьогодні на траурному мітингу згадували Олександра як дуже добру, спокійну і врівноважену людину, як батька, який дуже любив своїх дітей, як чоловіка, який кохав свою дружину.

Прощальну панахиду в Гарнізонному будинку офіцерів відправив за загиблим Протоієрей Євген Шимченко, а прощальну промову виголосив міський голова Сергій Орлюк. Все важче і важче підбирати слова у таких промовах, щоб не повторюватись, але їх щирість була зрозумілою всім присутнім. Тут були рідні і близькі Олександра, знайомі, колеги по роботі його та дружини, однокласники дітей та просто небайдужі бердичівляни, які прийшли провести в останню путь захисника України.

Знову звучали тужливі мелодії військового оркестру, знову процесія пройшла по вулиці Братів Міхєєвих, а поховали Олександра Поліщука в селі Пилипи, де поховані його батьки та проживає рідний брат.

Polishchuk1

Polishchuk2

Polishchuk3

Polishchuk4

Polishchuk5

Polishchuk6

Polishchuk7

Polishchuk8

Polishchuk9

 

 

Асоціація Незалежні регіональні видавці України
New Democracy Fund
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/

bazar 800

  • asenposlugi1
  • pamyat
  • kilimi200 100

Світ гардин у Бердичеві

Англійська мова онлайн

Робота в Бердичеві

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.