І саме така ракета не залишила кілька днів тому шансів на життя Роману Коновалову, коли він на ЗІЛу виконував військове завдання.
|
|
Своє життя без автомобіля він не уявляв ніколи, тож знав досконало і конструкцію, і ремонт, і експлуатацію багатьох легкових та вантажних авто. Ось і останні кілька років він колесив дорогами Європи на фурі і виставляв у себе на сторінці прекрасні пейзажі гір та долин майже всіх країн континенту. Жив у Польщі, мав чудову роботу, документи, але почувши перші звістки про війну, не зміг так далі продовжувати.
Він зателефонував падчерці та сказав: «Я повертаюсь. Я не буду ховатись за спини інших. Я піду на фронт». І повернувся, і пішов до військкомату та ображено розповідав знайомим, що там лише печатки у військовий квиток ставлять і кажуть почекати. Чекати довелось недовго.
Оскільки в строкову службу він був десантником, то й нині став до лав 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна, в 3-й окремий батальйон спеціального призначення. Бригада брала участь у звільненні Житомирщини і Київщини та у важких боях на Донеччині та Харківщині.
Сьогодні до Гарнізонного будинку офіцерів попрощатись з Героєм прийшли багато його друзів, однокласників з десятої школи, знайомих та прихожан Церкви Християн віри євангельської «Силоам», до якої належить його згорьована мама. Для неї, на жаль, це вже не перша трагічна смерть близьких людей, тому медсестра і родичі раз-по-раз надавали їй допомогу.
|
|
Після скорботних слів міського голови не менш натхненні промови виголосили і пастори цієї церкви, а хор прихожан заспівав траурні псалми.
Друзі згадували Романа тільки з найкращої сторони: як в дитинстві любив спорт і футбол, як в юності став автомобілістом і залишався ним протягом всього життя. Працював на будівництвах, на заправці, і в останні роки далекобійником в Польщі. Дуже любив рідного сина і не менше любив свою падчерку, старався зробити все, щоб вони мали все для життя і навчання.
Домовина з тілом загиблого знову пливла серед людського моря по вулиці Братів Міхеєвих, колона автівок у супроводі поліції їхала за нею до міського кладовища, жовто-блакитний стяг вручили матері загиблого, а над такими ж стягами військового сектору знову звучали салют та Гімн України.
