Але, врешті-решт, справедливе покарання настигло його. Про це свідчить вирок Бердичівського окружного суду, який було оприлюднено на судовому порталі минулого тижня. Тоді ж, 30 жовтня, відбулось і заключне судове засідання, на якому суддя оголосив цей вирок.
А розпочиналось все аж у 2016 році, коли 17 липня викрадач вперше викрав з оселі підприємця, у якого працював, золотий хрестик 500-ї проби вагою 1,9 г вартістю 1330 гривень.
Потім 19 липня прийшов до будинку ввечері, відкрив його ключами, які господар йому довіряв на час роботи, і знову вкрав золотий ланцюжок вагою 1 г за 700 гривень. Далі знову і знову він приходив вдень або навіть вночі та викрадав наступне: 21.07 – золотий хрестик 585 проби 0,55 г за 385 гривень; 23.07 – золоту каблучку з камінням 585 проби 1,78 г за 1246 гривень; 24,07 – золотий браслет 2,92 г 2044 гривень; 02.08 – золоту каблучку 500 проби 1,07 г на 749 гривень; 03.08 – золотий ланцюжок 583 проби 2,81 г 1967 гривень.
Ну, а 17 серпня того ж року викрадач вже на став скупитися і викрав золоту сережку, дві золотих підвіски, дві золоті каблучки, золоту обручку, ще одну сережку та частину золотого пірсингу на загальну суму 13 тисяч 727 гривень.
В ході судового розгляду обвинувачений свою вину в скоєні злочину визнав повністю. Цивільний позов потерпілого про відшкодування шкоди заподіяної злочином визнав повністю. Показав, що винен, бо зробив неправильно. Час місце та спосіб вчинення злочину відповідає обставинам викладеним в обвинувальному акті. На момент вчинення злочину, він працював в потерпілого. В нього були ключі та він знав код від сигналізації. Приходив в будинок, щоб викрасти речі. Дозволу ніхто не давав. Завдану шкоду потерпілому не відшкодував, бо не працює. У вчиненому щиро кається.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий суду повідомив, що він є фізичною особою-підприємцем. Обвинувачений в нього працював. В робочий час з 09 по 17 год. обвинувачений, з його дозволу, мав доступ до його будинку. Крадіжки обвинувачений вчиняв в неробочий час, в основному вночі. Дозволу приходити вночі йому ніхто не давав. Завдана шкода йому не повернута. Два тижні тому обвинувачений з ним зв’язувався, обіцяв відшкодувати завдану шкоду, але так нічого і не відшкодував. Цивільний позов він підтримує. Просить стягнути з викрадача 38800 гривень матеріальної шкоди та 10000 гривень моральної шкоди. Для забезпечення цивільного позову просив вирішити питання про арешт майна та коштів крадія. Якщо ж обвинувачений погодиться на відшкодування шкоди, але не по 100 гривень в місяць, то на суворій мірі покарання він не наполягає.
В підсумку, суддя ухвалив:
«Обвинувачуваного визнати винуватим у пред’явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання .
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов потерпілого про відшкодування шкоди, завданої злочином, задовольнити повністю. Стягнути з крадія на користь підприємця 38800 гривень матеріальної шкоди та 10000 гривень моральної шкоди.
Накласти арешт на майно та кошти грабіжника в межах суми цивільного позову, задоволеного судом».
Тут можна було б написати про мораль: «Не зберігайте дома коштовності чи не пускайте додому малознайомих людей», але, на жаль, в житті бувають різні ситуації і від такого не застрахований ніхто.