Так, дійсно, жили-були в Бердичеві на одній вулиці дві вчительки, хоча працювали вони в різних школах, але зналися між собою. Можливо, тому, що на цій вулиці, яка донедавна носила назву Ілліча, все життя прожили і їх батьки, а, можливо, тому, що в одній школі, в паралельних класах, вчилися їх сини.
Один з них, Сашко, гарно вчився, був душею всіх компаній, спортсменом і активістом. Інший, Олег, за навчання ніколи не переймався, а насолити і своїм одноліткам, і вчителям, і сусідам завжди встигав, та й шкідливим звичкам різноманітного ґатунку ніякого опору не виявляв.
Хлопці виросли, Сашко після навчання залишився в Києві, працював в охоронній фірмі і занять спортом не полишав. Олег після поневірянь по закордонам повернувся до бабусиної хати та й зайнявся традиційним, на жаль, зайняттям для багатьох українців – пить, гулять, курить і т.д., і т.п. За цим самим «і т.д.» до нього приходили чимало як молодиків і молодиць, на яких наркологи давно махнули рукою, так і підлітків мікрорайону «М’ясокомбінат».
І ось одного осіннього ранку тишу мікрорайону розбудила автоматна черга. Автівка, в яку сіли стріляючі, швидко рвонула з місця, а на порозі власної хати залишилось тіло Олега. Сусіди загиблого тоді гадалися в припущеннях, хто ж міг бути вбивцею, і казали, що таких серед друзів покійного було чимало.
Яким же було здивування, коли нинішньою весною було заарештовано підозрюваного у цьому вбивстві і ним виявився сусід та майже однокласник Сашко.
Слідство тривало кілька місяців, і ось сьогодні відбулось перше судове засідання у цій справі. Колегія суддів у складі Інни Хуторної, Дениса Щербака під головуванням керівника Бердичівського суду Геннадія Заїки провела попереднє слухання, на якому учасники процесу визначались з основними його параметрами. Обвинувачуваного Олександра Пушкарука захищатиме київський адвокат Михайло Кваша, інтереси потерпілої матері убитого представлятиме місцева представниця, підтримуватиме обвинувачення прокурор Максим Онищенко.
Адвокат обвинувачуваного подав клопотання, щоб судові засідання проходили в закритому режимі. Обґрунтував це тим, що неприязливі відносини, з яких і було вчинено вбивство, виникли між вбивцею і жертвою тому, що вбитий, буцімто, розповсюдив інформацію про нетрадиційну орієнтацію обвинувачуваного, яка, начебто, була ще зі шкільних років. А згідно із законом, слухання про статеві чи сімейні злочини повинно бути закритим.
Але суд, порадившись на місці, відхилив клопотання адвоката. А потім призначили дати трьох наступних судових засідань та продовжили обвинувачуваному термін утримання під вартою.
Мама убитого Олега трималась на суді впевнено, вона наголосила, що суд має бути відкритим, бо: «Відкрито вбивав, нехай відкрито і відповідає». А мама Олександра так і не наважилась зайти до судової зали, хоча і була поруч з будівлею суду.
Можливо, в цій замітці я написав трохи більше, ніж почув на судовому засіданні, але я теж виріс «на м’ясокомбінаті», особисто знаю представників обох родин і щиро співчуваю обом мамам…
Є журналісти, а є “журналюги”. Журналісти пишуть правду, а журналісти піаряться на брехні! До яких належите Ви, шановний! Вся 17 школа і Бердичів у шоці від Вашої брехні! Це мій син добре навчався і був активним і авторитетним серед однокласників, тоді як Сашко вчився стріляти по собаках і заробляв гроші у боях без правил! Ви вбивцю зробили “пушистим”. Нехай і далі розстрілює дітей! У Вас же теж є діти! Не пасує Вам так “продаватись”!