Хочеться заплющити очі, а потім розплющити – і ніби не було тих трьох років вогняного пекла, який пережили і продовжують переживати українці. Хочеться, щоб молитви матерів були почуті і кожен молодий хлопчина, кожен чоловік нарешті був вдома з родиною, а не на передовій під свистом вогняних куль. А ще найбільше хочеться утерти сльози і хоча б частково добрим теплим словом загоїти рани у серці мамам, дружинам і дітям, котрі й досі ніяк не можуть змиритися з тим, що найдорожчого, найкоханішого, найріднішого вже нема поруч.
Завжди важко стримувати сльози під час заходів, на яких згадують жахливі сторінки тієї війни, що зветься «АТО». В душі – двояке відчуття: і гордість за мужніх, відважних героїв, для яких обов’язком перед державою та народом було рішення захищати країну від ворога, і біль за тих, хто своєю сміливістю і тією ж таки відважністю врятував не одного друга, товариша, побратима чи мирного жителя цінною власного життя.
Бердичів пам’ятає і розділяє біль утрати кожної родини, яку спіткало горе. Імена синів, чоловіків і татусів стали символами пам’яті, стали янголами-охоронцями вдячних за мирне небо бердичівлян. До меморіальних дошок з їхніми обличчями покладають квіти, їх щороку згадують теплим словом і дякують. А цьогоріч нелегку, але таку важливу і колосальну роботу здійснила відома бердичівська письменниця і краєзнавець Мілада Мартинюк, написавши книгу «Вони залишили слід безсмертний та терпкий…». В ній вона повідала імена тих 22 захисників України з нашого міста та району, які у боротьбі з запеклим ворогом віддали своє життя. І у середу, 11 жовтня, напередодні Дня захисника України в Центральній міській бібліотеці відбулася презентація видання.
Для письменниці ця робота теж стала своєрідним моральним випробуванням, адже рідним загиблих військовослужбовців і досі ятрить душу ота незагоєна рана втрати своєї кровиночки, своєї дорогої людини, і під час спілкування переймаєшся кожним словом, кожною фразою з життя Героя. Але Мілада Мартинюк запевняє, що кожен бердичівлянин має знати своїх захисників, знати про їхнє дитинство, юність, захоплення та мрії, про рішення стати на захист України та проявлену мужність у боях.
У книзі вміщені також вірші місцевих поетів, які долучилися до праці над виданням і вклали у неї частинку своєї душі. Автор дякує за титанічну працю редактору газети «Земля Бердичівська» Володимиру Кравченку і спонсору, нашому земляку, керівнику Житомирської юридичної компанії «Кодекс» Олександру Дмитруку.
Як зазначила письменниця та краєзнавець Мілада Мартинюк, робота у даному напрямку на цьому не закінчується, вона й надалі з допомогою небайдужих людей буде збирати інформацію, буде розмовляти з рідними людьми і близькими, з колегами, друзями бердичівських захисників. У планах – розширювати свою книгу і свій задум, писати не лише про загиблих героїв, а й збирати інформацію про наших нинішніх захисників, які зараз боряться на Сході і виборюють таку омріяну перемогу.