Ми у Facebook
86 «разумковців» (з 450 чоловік загальної кількості гуртківців) отримували цього вечора дипломи та солодкі подарунки. І якщо зазначити, що в залі художньо-естетичного відділення встановлено близько ста двадцяти стільців, то викладачам, численним методистам ЦПО та кільком батькам гуртківців заледве вистачило місця. Багато з них стояли в проходах, щоб побачити, беззаперечно, гарне дійство.
А солодкі подарунки творчим гуртківцям передав народний депутат Олександр Ревега, який особисто привітав і вихованців творчих колективів, і їхніх керівників та вихователів.
|
|
Після привітань високопосадовця програма свята покотилась за своїм сценарієм. І сценарій цей майже ніколи не повторюється, хоча основні елементи залишаються сталими: виступи, гарні слова і вручення грамот. Напевно, немає жодного учасника жодного колективу, який позаймався хоча б кілька місяців у будь-якому гуртку, щоб стіну його кімнати не прикрасила якась грамота. Це й участь у внутрішніх виставках чи концертах, на подібних заходах міського або й обласного рівня.
На жаль, не прикрасять тепер стіни «разумковців» грамоти з туристичних змагань і злетів, бо туристичний напрямок у центрі кілька років тому повністю закрився, як закрились ще раніше гуртки мотоциклістів, картингістів та інші гуртки спортивно-технічного напрямку. Натомість кількість танцювальних, вокальних та театральних студій лише зростає з кожним роком.
Можливо, саме тому у нас і недобір до технічних вузів, і катастрофічна нестача професійних інженерів чи навіть простих робітників. В нас в газеті оголошення про роботу займають іноді вже кілька сторінок і там немає жодного про вакансії для артиста чи танцюриста. Засилля телевізійних конкурсів різноманітних зірок і зірочок, злизаних з їхніх закордонних аналогів, підсвідомо формує у дітей думку про те, що лише сцена є місцем розкриття творчого потенціалу.
Докладають до цієї думки і більшість шкільних та позашкільних заходів. На сцені школярі «борються» за чисте довкілля, проти шкідливих звичок чи продовжують традиції свого народу. Та в народу були традиції не тільки голосно співати чи гарно вишивати, а й сіяти хліб, доглядати худобу, шити одяг і взуття, кувати залізо і класти камінь. А ось цих «традицій» чомусь нині не вивчають ні в міських, ні в сільських школах.
Один триденний похід з рюкзаками, їжею з полум’ям та ночівлею в наметі цілком може замінити піврічний курс виховних годин чи таких новомодних нині предметів, як «Валеологія» чи «Основи життєдіяльності». Натомість на пальцях однієї руки можна порахувати кількість навіть автобусних екскурсій, в яких середньостатистичний бердичівський школяр візьме участь з п’ятого по одинадцятий клас.
На гала-концерті одна з методисток, представляючи кращих гуртківців декоративно-прикладного напряму, сказала: «Зараз у світі дуже цінуються товари «hand made». Ними можна прикрасити будь-що…». А в продовження її слів подумалась, що, дійсно, такими речами можна прикрасити, наприклад, руль німецького автомобіля, чохол корейського телефону чи килимок китайського комп’ютера. Але зробити авто, телефон чи процесор неможливо, якщо ти жодного разу в дитинстві не збив собі пальці, розбираючи двигуна, чи не попік їх, паяючи мікросхему. А війна на Донбасі ще раз показала, яким важливими є навички виживання в лісі чи в полі, орієнтування по карті та компасу, а не лише по GPSу, які раніше засвоювались саме у туристичних походах.
Ну, відсутність технічних та туристичних гуртків можна ще хоч якось пояснити браком коштів на спорядження та оснащення, але чим пояснити, що давно закрився гурток юних журналістів, незрозуміло. З оснащення потрібна лише ручка і папір, філологи теж поки що не перевелись в Бердичеві. Можливо, вихованці саме такого гуртка змогли б наповнити сайт ЦПО ім. О. Разумкова актуальними матеріалами, бо існуючі сторінки не оновлювались вже дуже давно.
|
|
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
|
