На появу цієї актриси в Бердичеві чекали, мабуть, не лише затяті театрали та поціновувачі цього мистецтва, а й прихильники таланту надзвичайної жінки, ім’я якої увійшло в історію театру і кіно та стало знаменитим, відомим, улюбленим.
Незрівняна Ада Роговцева вже не вперше завітала до нашого міста, проте приємне враження теплим прийомом бердичівлян, шаленими оплесками і, звісно ж, красою театру, на сцену якого вийшла, аж ніяк не змінилося. Саме в «Музично-драматичному театрі на Європейській» актриса представила нашим місцевим театралам неймовірну публіцистичну виставу «Свідоцтво про життя», поставлену за мотивами власної книги, котру творила протягом 10 років.
Втілила в реальність на сцені важливі моменти життя, спогади, враження, розшифровані щоденники, а також вірші народної артистки СРСР її донька Катерина Степанкова, виступивши режисером вистави. А в Бердичеві постановка «Свідоцтво про життя» зібрала повний зал людей, від малого до великого, від молоді і до людей поважного віку – усі хотіли почути про життя Ади Роговцевої, усі хотіли побачити легендарну актрису наживо.
Незважаючи на те, що вистава була одноактною і не переривалась, як це зазвичай відбувається під час інших показаних на сцені п’єс, комедій та оперет, дві години пролетіли на одному подиху. В залі стояла повна тиша і всі присутні вслуховувались в кожне слово акторів, вдивлялися в кожен їхній рух та міміку обличчя, співпереживаючи з ними. Воно й не дивно, адже склад акторів, котрі зіграли книгу Ади Роговцевої, українська критика прозвала «чудовою сімкою», і кожен з них зіграв цілу галерею незабутніх образів. Тут і розповідь про народження дівчинки, яку одразу хотіли назвати Людмилою, а в результаті вписали ім’я Ада, про дитинство, роки війни і розбудову, про які актриса знає не зі слів. Глядачі ніби поринули у щасливі митті початку кар’єри тоді ще нікому невідомої дівчини, батьки якої наполягали на вступ до університету журналістики, а подруги завзято потягли її до театрального, наголошуючи, що не можна відмовлятися від мрії. Всі пропускали через себе кожен радісний момент з життя актриси, так неймовірно зображений на сцені, кожну маленьку перемогу на шляху до мрії, кожну трагічну мить втрати найдорожчих людей, важко пережиту народною артисткою.
Виставі не характерний хронологічний поряд викладу подій, часом розповідь ніби забігає наперед, часом – перескакує на кілька років, а потім повертається до початку, що неабияк захоплює театральну публіку.
Та найбільше очікували бердичівляни виходу на сцену авторки книги «Свідоцтво про життя». Ада Роговцева, усміхнена та щира, трохи розповіла про виставу та про акторів, яких вона називає лагідно «дітьми» і грою яких- вона захоплюється. Потім повеселила усіх розповіддю про її перебування у лікарні всього за два дні до приїзду в Бердичів (і, до речі, напередодні візиту у наше місто жінка отримала гарну звістку – у неї з’явився правнук), наголосивши, що люди – не бидло, що потрібно бути добрим, співчутливим до горя, підтримувати у важкі хвилини, розуміти і допомагати.
Найбільше зачепили найглибші струни душі всіх присутніх слова актриси про події на сході країни, адже неодноразово вона їздила туди, до молодих хлопців і чоловіків, котрі боронять кордони України і захищають українців. Жінка переймається долею кожного з них, відчуває біль матерів, які втратили синів, розуміє їх і підтримує. Вона впевнена, що підтримка, хай навіть моральна, надихає цих відважних і мужніх людей, додає їм сил і наснаги боротися та не здаватися, а вона, в свою чергу, вважає їх усіх синами.
Насамкінець Ада Роговцева порадувала бердичівлян, зазначивши, що якщо все буде добре, то у грудні місяці вона знову вийде на сцену у Бердичеві, граючи головну роль у виставі найвищого рівня «Варшавська мелодія 2».