Це можна зрозуміти з карти міста, надрукованої десь в сімдесятих роках минулого століття та якою й донині користуються у деяких установах Бердичева. Останній раз вона демонструвалась на фестивалі освітянських ідей, який організовував ЦПО ім. Разумкова, де й вдалось її сфотографувати.
|
|
Зображене на цій карті відрізняється від сьогодення не тільки тим, що багатьох об’єктів, які нині є у Бердичеві, на карті ще немає, але й тим, що деякі об’єкти, які є на тій карті, насправді вже не існують. Зокрема, це стосується мережі вузькоколійних залізниць, яка була досить розгалужена в середині минулого століття.
І саме ця вузькоколійка, точніше її роз’їзд під назвою Червоний Пост, дав назву місцині на схід від Бердичева. Цей роз’їзд був збудований у формі трикутника, щоб потяги могли рухатись з трьох сторін – з боку цукрорафінадного заводу, з боку залізничної станції Бердичів, та з боку Червоненського цукрового заводу.
Колись саме з цього місця була ще й вузькоколійна залізнична гілка в сторону Житомира, і якби вона збереглась, то місцевість, можливо, мала б назву «чотирикутник», або «перехрестя», але ця гілка була розібрана ще десь в 1915 році, коли шлях на Житомир переробили під широку колію, і обійшли нею Гришковецькі володіння поміщика Корнілова.
А що ж сьогодні залишилось від колись інтенсивно використовуваних транспортних мереж? Та майже нічого. Ми вже писали раніше спогади одного з останніх машиністів вузькоколійки та етапи її руйнації. Сьогодні про цю залізницю нагадують лише кілька шпал, які ще залишились у деяких місцях, стежка вздовж колишніх рейок, яка напряму веде з Корніловки до Хмелищ та насип, який місцями ще не розораний на території колишнього військового полігону.
З вузькоколійкою опосередковано пов’язаний і велетенський шляхопровід на об’їзній Бердичева, який нині може брати участь у конкурсі «ТОП-10 найбезглуздіших будівель міста» (а, можливо, й області). Адже, коли почали проектувати об’їзну дорогу, вузькоколійка на Червоне ще існувала, і над нею запланували збудувати міст, а коли його збудували, то рейки розібрали, от і стоїть нині цей міст посеред лісу, а під ним хіба що ховаються від дощу одинокі перехожі, чи ховаються від перевіряльників незаконні копачі піску чи різальники лісу.
|
|
Цей житловий будинок мав стати окрасою "трикутника" та зручними оселями для викладачів училища, але не став...
Це не техніка ПТУ, а техніка підприємця, який живе поряд
Вулицю назвали Ліцейною не так вже й давно, а раніше адреса була простіша - "трикутник"
Лише кілька шпал нагадують, що тут колись був роз’їзд
А поруч облаштували бойню
І тут колись люди жили. Одинока хатина в лісі.
таких фото в лісі на трикутнику можна зробити тисячі. Старих та хворих дерев - море.
Славно (чи сумно) звісний шляхопровід на об’їзній
Тут була раніше могила танкіста, який один з перших атакував місто взимку 1944
Як змінюється пейзаж, коли в нього вкладають багато-багато коштів
Мені здається, що на цьому постаменті стояв знак: "Бердичівський навчальний центр. Низгірецький полігон"
Люди тримають тут городи, і напевно, іноді живуть коло них.
Ще кілька шпал видніється на місці вузькоколійки.
І ось ця стежечка, яка збереглась і донині. Вона могла б стати частиною чудового велосипедного чи пішого туристичного маршруту.
На колишньому полігоні лише дещо нагадує про його мілітарне минуле.
