Саме міські школи та заклади культури представляли більшість людей, які зібрались в четвер о 15.00 біля монументу «Слава Героям». Було ще кількадесят студентів коледжів міста та кілька небайдужих бердичівлян, які відвідують всі подібні заходи у місті.
На жаль, було дуже мало на мітингу учасників подій на київському Майдані шестирічної давнини, або ж учасників протестних подій того часу в Бердичеві і районі. В минулому році вони проводили свій мітинг окремо від заходу, влаштованими міською владою, а цьогорік, можливо внаслідок хвороби Сергія Адам’яка, вшановували пам’ятну дату в інший спосіб.
Міського голови на мітингу не було, бо він був на нараді в обласному центрі, а його заступники не виступали. Ведуча розповіла про ті лютневі дні 2014 року, коли на Майдані палали шини, свистіли кулі, і гинули люди…
Священники православної церкви України провели урочисте богослужіння, після якого всі бажаючі поклали квіти до монументу та запалили лампадки біля стенду з портретами Небесної сотні.
Але найбільше запам’яталась учасникам мітингу сумна та щемлива пісня у виконанні Михайла Мінича. Він лише недавно працює в міському палаці культури, а раніше працював методистом районного відділу культури. Вчительки перешіптувались між собою, що такий гарний голос раніше не чули на міських заходах, і за можливості, хотіли б почути й інші пісні у його виконанні.
Після покладання вчителі розійшлись у своїх «канікульських» справах, а лампадки горіли біля монументу до самого вечора.