Петро Мойсеєвич Криворуцький – скульптор з Бердичева ( до 100-річчя з дня народження) — РІО Бердичів

П'ятниця, 5 Червня

  • Бердичівський Базар

Петро Мойсеєвич Криворуцький – скульптор з Бердичева ( до 100-річчя з дня народження)

21 трав. 2020 Науковий співробітник Музею історії міста Бердичева Наталія Захарчук.

Скульптура - вид мистецтва, який відображає світ в об'ємних формах. Слово «скульптура» спочатку означало висікання, вирубання фігур з твердого матеріалу. Згодом, цим поняттям стали називати твори зроблені за допомогою ліплення.

 


Скульптор – це майстер по створеннюо б'ємних художніх образів з гіпсу, бетону, металу, дерева, каменю та інших матеріалів.
Фонтани, статуї, постаменти, пам'ятники і садові фігури – все це вироби, створені руками та інструментами професійних скульпторів.

 


Відомо, що з давніх-давен професія скульптора вважалася особливо престижною. Як правило, скульптурні вироби часто використовувалися для прикраси палаців, маєтків, резиденцій, парків, скверів, площ і вулиць. Крім того, історія знає чимало прикладів, коли окремі пам'ятники скульптури ставали символами цілих міст або навіть галузей науки. «Статуя Свободи» в Америці, пам'ятник Будди в Китаїабо ж зображення богині Феміди – ось далеко неповний перелік легендарних робіт скульпторів, на власні очі побачити які з'їжджаються люди з усього світу.


В Музеї історії міста Бердичева зберігається унікальна колекція скульптора Петра МойсеєвичаКриворуцького. В Галереї і залах музею розміщена колекція скульптур, а саме — бюсти: «Автопортрет» П. Криворуцького , Народного артиста СРСР, танцюриста Махмуда Есамбаєва (1970р.), артистки театру Софії Ковалевської (1983р.), Депутата Верховної Ради, електрозварювальниці заводу «Прогрес» Л.Горбаченко, Заслуженого журналіста України В.Коржука, теоретика космонавтики К.Ціолковського (1985 р.), конструктора космічних кораблів С.Корольова (1985), художника О.Яцюка (1986 р.). Героїв Радянського Союзу В.Ривжа і В.Аліна (1983 ), Заслуженого тренера СРСР В.Лонського (1985).
У фондах музею зберігаються унікальна колекція армійських малюнків Петра Мойсейовича; колекція малюнків, ескізів, нарисів до картини «Нескорені», задуманої в серпні 1943 року; велика кількість фотографій (фотопортрети, фото скульптур, автор за роботою)…

Народився 05 червня 1920 року, в місті Бердичеві Житомирської області.
Його тато Мойсей Хунович був шапочником – кустарем, спочатку працював сам, а в 1926 - 1934р.р. — в артілі. Мама Петра Криворуцького Двойра Пейсаховна була домогосподаркою, так як родина буда багатодітною. Петро був в ній наймолодшою, восьмою дитиною. Як пізніше сам скульптор згадував, що з 2 – 3 років він почав писати, а з 6 – ліпити. Йому забороняли писати та він писав. В 1926 році почав навчатися в щойно відкритій музичній школі по класу скрипки. Однак невдовзі був відрахований за недисциплінованість. Паралельно навчанню в школі (навчався в школі № 9) він писав, займався авіаконструюванням та спортом, відвідував в Палаці піонерів студію скульптури. ЇЇ вів випускник Краківської академії мистецтв Петро Омелянович Дяк, зачарувавши Петра в мистецтво ваяння. Саме тут були створені перші скульптурні портрети та композиції, перші участі у виставках, перші стрічки в пресі про його творчість.


В 1935 році Петро закінчив скульптурну студію при Палаці піонерів в Бердичеві, а в 1936 році вступив в Одеське художнє училище ім. М. Грекова (скульптура - проф. Г. С. Тенере, рисунок - Д. І. Шатана). Одночасно він відвідував аероклуб, закінчив школу парашутистів, здійснив десять стрибків з літака, отримав звання «спортсмен - парашутист».


Восени 1940 року, коли він навчався на 5-му курсі художнього училища, і приступив до створення своєї дипломної роботи - статуї «Лев Толстой», був призваний в армію. З листопада 1940 по червень 1941 років навчався у школі молодших авіаційних спеціалістів в м. Орша БРСР. Закінчив школу відмінно і після навчання в льотній групі та самостійного нальоту 35 годин на У – 2, отримав звання «пілот запасу». А 3 червня 1941 року отримав направлення в м. Барановичі для проходження військової служби на посаді авіамоториста у складі щойно сформованого 185-го авіаційного знищувального полку. З вересня 1941 року брав участь в боях на Ленінградському фронті, спочатку як авіамоторист, потім, після загибелі укладальника парашута, був призначений на його посаду. Влітку 1942 року в складі цього ж полку воював на Південному фронті в районі м. Орла, був важко поранений, що позначилося на здоров'ї згодом. Був нагороджений бойовими нагородами. Виконуючи бойові завдання, П. Криворуцький одночасно багато писав з натури, переносив на папір все бойове життя своєї частини. Особливо багато писав з натури портретів пілотів до та після вильотів. З фронту він привіз понад дві тисячі фронтових малюнків, котрі періодично експонувались на різних виставках.


У 1944 році, після звільнення Бердичева, Криворуцькому надали відпустку. Побувавши вдома, він дізнався про загибель своїх рідних. Картина «Смерть і життя» (1944) стала своєрідним реквіємом загиблим. В етюді до картини «Нескорені» (1944) за розповідями очевидців відтворив загибель батьків і рідних під час масового розстрілу нацистами мирного населення м. Бердичева. На згадку про загиблих євреїв створив скульптуру «Скорботна» (1973).
В жовтні 1945 року демобілізувавшись з армії, повернувся в м. Ленінград, здав вступні іспити і був зарахований студентом скульптурного факультету Всеросійської Академії Мистецтв (тепер Інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Є. Рєпіна Академії мистецтв Росії). Вчителями по скульптурі були професор В. А. Синайський, академік скульптури, професор В.В. Латишев, заочним вчителем став французький скульптор Огюст Роден. Вчителем по малюнку у Петра Мойсейовича був доцент В.О. Горб, а також В.А. Оболенський і М.А. Таранов. 29 червня 1951 року П.Криворуцький захистив свою дипломну роботу – скульптурну композицію «Н.А. Нєкрасов з собакою на полюванні» і Державною екзаменаційною комісією йому була присвоєна кваліфікація художника – скульптора, а роботу придбав музей письменника в м. Чудово. Мрії почали збуватися! За розподілом його залишили в Ленінграді і на основі дипломної роботи його спочатку прийняли кандидатом, а в 1952 році – членом Ленінградської організації Спілки художників РСФСР. Збулася і інша мрія: перша любов Петра Мойсейовича – Фаїна, стала не лише його дружиною, а й матір’ю їх дітей і ще довго продовжувала бути стимулом його творчості.


Розпочався самий складний період життя митця - скульптора – художника. Творчі перемоги змінювалися поразками, злети творчої радості – розчаруванням, біллю падіння, фантастична каторжна творча праця без вихідних, майже без відпусток при 15 – 18 – годинному робочому дні. Тридцять років підряд народжувалась і створювалась п?ятифігурна композиція «Краснодонці» (молодогвардійці перед стратою). Десять років створювалася композиція «Люди» (в’язні табору смерті). Автор цю двофігурну композицію назвав «Заповіт людству». І ще багато скульптурних композицій філософської тематики: «Зорі назустріч», «Белінський», «Дорогу подолає той, що йде», «Данко»… Через творчість П. Криворуцького проходить безліч образів вождя: шіснадцять пам’ятників, вісім бюстів, більше сотні ескізів – варіантів. Особливе місце в його творчості займає трудова тематика.
Найсильніша сторона П. Криворуцкого - психологічний портрет. Дивлячись на його твори, згадуєш слова Ромена Роллана про те, що скульптурний портрет можна прирівняти до літературних мемуарів. Скульптура запам'ятовує людину в її неповторності, але робить образ узагальненим, увіравши дух і характер часу. П. Криворуцький вмів передати психічний стан людини, рух почуттів, роботу думки. У багатьох портретах відчувається внутрішній драматизм особистості.


Петро Мойсейович увічнив багатьох діячів науки і культури, воєначальників, медиків, педагогів. Він автор скульптурних портретів Пушкіна, Чайковського, Ціолковського. Тривалий період творчості він присвятив створенню образів єврейської інтелігенції. Серед них – скульптурні портрети Шолом-Алейхема, загинувшого в концтаборі поета М.Грубіяна, одеського письменника І.Друкера, який пройшов через пекло ГУЛАГу (Криворуцький - автор надгробка на його могилі на єврейському кладовищі - на жаль, занедбаної).


Серед робіт П.Криворуцького — скульптури відомих особистостей: Всеволода Сафонова, популярного радянського артиста; відомої американської піаністки Оксани Яблонської, котра через обмеження концертної діяльності у 1977 році емігрувала в США (професор Джульярської школи); Джорджа Мар?яновича — сербського співака і композитора…


У 1959-60 працював над монументальним бюстом учасникаГромадянськоївійни Н. Д. Томіна. Відвідавмісця, де жив Томін: в 1959 здійснивпоїздку на Південний Урал, побував в Троїцьку, Куртамиш (Курганська обл.). Зустрічався з вдовою Н. Томіна, з краєзнавцем П. 3. Кочегіним, а також по коллегами Н.Томіна, що жили в Челябінську; знайомився з матеріалами в музеях і партархівах. У 1962 роціпам'ятникН. Томіну був відкритий в м. Троїцьку.
Петро Мойсейович за тридцять п’ять років приватної творчої діяльності створив понад вісімсот скульптурних творів. Серед них: сорок два пам’ятника (бюста) політичним та громадським діячам, Героям Радянського Союзу і Соціалістичної праці, монументи, декоративно-паркові скульптури, надгробки, станкові портрети. Шістнадцять творів камерної (настільної) скульптури випущено в більше ніж сімдесят тисяч екземплярів. Встановлені монументальні пам'ятники виготовлені П. Криворуцьким в Старій Русі, Нижньому Новгороді, Казані, в Ємені.


Поряд з активною творчою працею, скульптор займався і педагогічною діяльністю. В 1951 році він організував, навчав і вів до 1969 року студію скульптури в Ленінградському обласному Палаці культури працівників освіти. А ще з 1961 по 1972 рік вів студію скульптури в Будинку культури селища Мга. Колективи обох закладів показали найкращі мистецькі результати і отримали звання «Народні колективи».


Розробив власну методику навчання скульптурі і узагальнив її в ряді журнальних статей і в «Програмі навчання самодіяльних художників». У всіх студіях скульптури СРСР велося навчання за цією програмою. За професійну і суспільну діяльність П.Криворуцький удостоєний 12урядовихнагород.


Зі своїми кращими роботами прийняв участь в більше сотні виставок творів мистецтва м. Ленінграда, Республіканських та Всесоюзних виставках.
В жовтні – листопаді 1982 року в м. Ленінграді, у виставкових залах Союзу художників РСФСР відбулася велика персональна виставка робіт Петра Криворуцького, де експонувалося сто п'ятнадцять скульптурних композицій, сімдесят малюнків, чотири живописні роботи. Загалом Петро Мойсеєвич написав біля п’яти тисяч малюнків. Він нагороджений дванадцятьма урядовими нагородами, не рахуючи військових нагород.
У 1986 році Ленінградська організація Спілки художників РРФСР провела в Бердичеві виставку скульптури, малюнка і живопису Петра Криворуцького.
У збірнику «Розповіді по-Бердичівськи» В. Коржука (К., 2002) вміщено розповіді про автора «Скульптор».


Роботи Петра Криворуцького, які він привіз з собою до рідного міста (біля трьохсот робіт, сто п’ятдесят малюнків) зберігаються в Бердичівській дитячій художній школі, Музеї історії міста Бердичева, Палаці культури ім. Шабельника.
Жив і працював в місті Бердичеві. Тут він раптово помер 11 січня 1987 року в творчій майстерні Палацу культури заводу «Прогрес» під час підготовки до своєї персональної виставки. Похований в Бердичеві на новому міському кладовищі. У 1992 році на могилі встановлено надгробну плиту з чорного граніту з гранітною тумбою, на якій знаходяться скульптурний портрет і меморіальний напис.

Скульптура, у тому числі монументальна, завжди гармоніювала з політичними перипетіями, які відбувалися в країні. Якщо країна була мажорною і міцною, як Третій рейх або СРСР, то і скульптура мала героїчний вигляд. У певному сенсі вона булла органічною, але все-таки така скульптура – це завжди монументальна пропаганда країн, які мають національну позицію або політичний вибір. За великим рахунком, скульптура – це політичний важіль країни.
Науковий співробітник
Музею історії міста Бердичева
Наталія Захарчук.

muz1muz2

muz3muz4

muz5muz6

muz7muz8

muz9

Відео

На правах реклами

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 2-15-73, +38096-256-67-50
E-mail: rioberdychiv@gmail.com
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.