Нещодавно писав замітку про те, що в сусідньому Коростишеві не змогли організувати інфраструктуру з прийому туристів на ландшафтних об’єктах поблизу міста, до яких зараз шалений інтерес гостей зі столиці.
Але є в Коростишеві чимало і позитивних моментів, про які потрібно писати, і які було б бажано перейняти.
Так, справжньою окрасою міста став нині колишній парк відпочинку на березі Тетерева. Тут, замість старих радянських каруселів постали зовсім інші краєвиди. Місцевий самобутній скульптор Віталій Рожик, який живе поруч з парком, сформував цілі алеї кам’яних образів, які чудово вписались в парковий ансамбль.
Тут чарівні риби та птахи з граніту, фламінго з рожевого мармуру, скульптурні портрети видатних вчених, письменників та музикантів, повноцінні пам’ятники та їх композиції. Цей парк скульптур вже став традиційним місцем для селфі як місцевих жителів, так приїжджих туристів. А творчі доробки майстра прикрашають не лише паркову зону, а й центральний бульвар міста.
Зацікавила мене і незвичайна споруда у дворі звичайної міської школи. Виявляється, це за грантові кошти в школі збудували велосипедну стоянку з накриттям. Учні школи приїздять на уроки на велосипедах і не мають тепер проблем з тим, де залишити свого двоколісного друга під час занять.
В Коростишеві давно немає комунальних котелень, в усіх оселях стоїть індивідуальне опалення, яке дозволяє економити не тільки сімейні бюджети, а й бюджет міста не витрачає мільйонні дотації на комунальне тепло, як це досі є в Бердичеві.
І це лише дуже поверховий погляд на економіку та культуру географічно близького Бердичеву міста. Думаю, що поїздки до таких міст, спілкування з їх жителями, обмін досвідом між освітянами,медиками, керівниками та депутатами пішли б лише на користь всім.
А поки що, ми постараємось рубрику «Уїкенд у сусідньому райцентрі» зробити постійною в газеті. До нових зустрічей та до нових вражень.