Пасічники – особлива каста людей, які горять своєю справою. Досвід бджільництва бердичівлянина Ігоря Столяра показує: це не просто праця, а захоплення, якому не можна віддаватися частково, йому потрібно присвятити життя.
У календарі незвичайних свят 10-е липня значиться як День «Не наступайте на бджіл». Екологи пропонують піклуватися про маленьких крилатих трудівниць, котрі роблять наше життя солодшим, а врожаї – багатшими. Пасічник Ігор Столяр відзначає свій день народження саме 10-го липня!
Бджоляр від прадіда
Спочатку було хобі. Ігор Столяр, випускник школи № 11 м. Бердичева, закінчуючи у 2003-му році ПТУ № 3, вже цікавився бджільництвом. Майбутнього столяра, теслю будівельного просто тягнуло до вуликів біля батьківського будинку. Був, як кажуть, пасічником вихідного дня, у вільний від уроків час. Цією справою колись займався його прадідусь. І захоплення передалося цілеспрямованому та здібному правнуку. Навчався, посміхається 36-річний чоловік, чи не півжиття. Після закінчення Рогачів-Волинської філії Новочорторийського державного аграрного технікуму став студентом Житомирського національного агроекологічного університету. Отримавши диплом магістра за спеціальністю «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», продовжив навчання в аспірантурі і в 2013-му році закінчив її. Далі займатися наукою не став, хотілося спробувати себе у справі, якою захопився ще в юності. Заняття бджільництвом вимагає певних знань, переконаний Ігор Столяр: «Один досвідчений пасічник сказав: «Якщо хтось говорить, що все знає про бджіл, то він – дурень». Щороку осягаю щось нове, а це – можливість постійного розвитку… Окреме слово хочеться сказати про Олену Йосипівну Нечипорук, яка у 60–90-х роках працювала старшим зоотехніком із бджільництва районного управління сільського господарства. Через її руки пройшли сотні пасічників. Проводить велику просвітницьку роботу серед бджолярів Бердичівщини. З розумінням і притаманною їй мудрістю продовжує давати поради. Завдяки їй я виріс і з початківця-любителя до пасічника. Олена Йосипівна – жива легенда районного бджільництва…» Ігор Володимирович не тільки вивчає спеціальну літературу та шукає корисну інформацію, а й періодично друкується у виданнях із бджільництва. Займається виведенням породи поліських бджіл. І в цій справі він – великий ентузіаст, говорить колега-бджоляр Ігор Можаровський, адміністратор групи «Пасічники Овруччини» у мережі «Facebook»: «Шукав полісянку 10 років і все ж таки знайшов, два роки назад лісоруби вирізали в дуплі… Племінна пасіка в нього знаходиться в лісі, поблизу немає сіл».
Чим же «солодка» і водночас важка праця є для Ігоря Столяра?
– Це три в одному – хобі, відпочинок та праця. А заробіток – на останньому місці. Починаючи, не знав, що з часом досягну такого рівня. Здобував знання, опановував практичні навички, читав, порівнював і робив свої висновки. Відпрацьовував різні підходи та технології і поступово збільшував кількість вуликів. Щоб бути пасічником, треба перш за все любити бджіл і ставитися до них із душею. Не можуть займатися цією справою жадібні люди, які на бджільництво дивляться, лише як на бізнес. У таких бджоли надовго не затримаються… Успіх матимуть ті, хто заводить пасіку не задля наживи, хто вкладає душу у турботу про медоносних трудівниць. А вони відповідають добром…
– Крім захоплення бджільництвом у Вас ще є улюблені заняття?
– Якщо душа лежить до цієї справи, інші відходять на 10-й план. Колись знаходив час для риболовлі, а зараз не виходить. Мед – це робота не тільки для бджіл, а й для пасічників. Але любов до бджільництва переважує всі труднощі та виснажливу працю.
– Чим займається пасічник круглий рік?
– Можливо, комусь здається, що бджолярі працюють тільки влітку, коли бджоли активно несуть мед. Взимку пасічник теж не сидить без роботи, відбувається підготовка до сезону. Потрібно зробити рамки, необхідне натягнення тощо. Літній сезон – найпродуктивніший в праці бджоляра. Але багато що залежить від погодних умов і готовності бджолосімей до роботи. Якщо пасіка велика, вона вимагає ще більше уваги і старанної праці, спокою немає…
– Як ставляться рідні до Вашої справи?
– Підтримують. Тато, Володимир Семенович, робить великий внесок у роботу – вулики, рамки, відкачування меду потребують чимало зусиль. Мамі, Зінаїді Іванівні, вистачає домашніх клопотів. Коли є можливість, допомагає…
Про актуальне, наболіле та мрії
Бджоли – як люди. Недарма кажуть: «Працьовитий, як бджола», «Мала бджола, а більше за великого знає». Як писав у своєму оповіданні Михайло Зощенко, ці шановані комахи «абсолютно не переносять бюрократизму і байдужості до їхньої долі». Пасічник повинен любити своїх бджіл, доглядати за ними, створювати всі умови для їх повноцінного і якісного розвитку, наголошує Ігор Столяр: «У цьому році все спочатку радувало: навесні уряд розширив програму державної підтримки аграріїв, була сприятлива погода. А потім настала спека, і немає взятка. Зараз навіть о 9-й вечора у бджіл льот, чого раніше не було… Бджола відчуває аномалії. Хочеться, щоб для пасічників настали кращі, легші часи. Дехто думає, що бджоли носять мед відрами, але, щоб він був, треба попрацювати. Згадується 2012-й рік, коли масово гинули бджоли через застосування інсектицидів проти шкідників на посівах сільськогосподарських культур. Наші пасічники всюди зверталися, також і до райдержадміністрації. Довелося кликати на допомогу журналістів центральних телеканалів. Зараз ситуація стала краще… Місцева лада і керівники господарств із розумінням ставляться до особливостей праці пасічників, нас попереджають про обробку полів і садків агрохімікатами. Хочеться, аби робота пасічника цінувалася, як, зокрема, за кордоном. У США бджільництво досягло найбільшого технічного рівня і спеціалізації. В Америці відомий промисловий бджоляр Володимир Прокопенко родом з України має 2,5 тис. бджолосімей, відповідне сучасне оснащення. Вражає масштаб організації праці. Про механізацію і спеціальну техніку нам залишається поки що мріяти. Радує, що влада та аграрії співпрацюють, сіється гречка на різних місцевостях, починає приділятися увага бджільництву. Має бути налагоджено партнерство між аграріями і пасічниками, співпраця у сфері запилення за допомогою медоносних бджіл. Потрібно контактувати з власниками та керівниками фермерських господарств, які здійснюють посіви, а особливо – з агрономами, щоб попередити небажані наслідки».
«Якщо на Землі зникнуть бджоли, то через чотири роки зникне і людина. Не буде бджіл – не буде запилення, не буде рослин, не буде тварин, не буде людини », – говорив Альберт Ейнштейн. У світі все взаємопов’язано… Напередодні Яблучного Спаса і професійного свята пасічників Ігор Столяр приєднається до учасників обласного дійства, де урочисто вшановуватимуть працю бджолярів. Нехай щедро винагороджується праця пасічників, нехай їх домівки, немов вулики, будуть сповнені добра та щастя, нехай дзижчать і радіють бджоли!