Про кульбабу писано-переписано, сказано-переказано. Приєднуємо свій голос до численних присвят сонячній квітці, які прозвучали в парку відділення еколого-натуралістичного напряму Центру позашкільної освіти імені Олександра Разумкова 13-го травня. У Всесвітній день кульбаби на честь золотистої красуні тут просто неба влаштували дружню зустріч юних знавців рослин.
Наш Telegram канал: https://t.me/rio_berdychiv_informatsiya
Розпускаються квіти – цвітуть ідеї…
Якими б не були чарівними квітучі магнолії, тюльпани, гіацинти, нарциси та бадан у локаціях парку, але скромна жовтоголова кульбаба – квітка сонця та весни – зігріває серце, тішить яскравими шапочками. Вона тягнеться до життєдайного світла і спалахує теплими вогниками. На початку травня керівник гуртка «Квіткова фантазія» Олена Сторожук та її вихованці запросили бердичівлян узяти участь у челенджі #День_кульбаби#: дізнатися цікаві та корисні факти про квітку, знайти галявину кульбабок, сплести віночок, зробити фото та викласти його з відповідним хештегом в Інтернеті… І сторінка ЦПО ім. О. Разумкова у мережі Facebook розквітла, наче весняний лужок. Приєднались і інші гуртківці, зацікавилися їх батьки та друзі. А на заняттях разумковці мандрували у дивовижний світ кульбабок. Пам’ятаєте, як розповідає про нього у своїй збірці повістей «Казкові пригоди і таємниці» Всеволод Нестайко? «Та коли зацвітають кульбабки, сонце вже світить по-справжньому тепло й яскраво, і буяють зелені дерева, і святково горять свічки каштанів – весна переможно йде по землі назустріч літові… Цвітуть кульбабки лише тоді, коли світить сонце. Тільки-но сховається воно за небокраєм і настане вечір, кульбабки одразу ж ніби закривають жовтенькі зонтики – складають свої пелюстки. І лише з першим ранковим промінням вони розпускаються знову…» Вихованці гуртка «Квіткова фантазія» не лише вивчали особливості зовнішнього вигляду та корисні властивості кульбаби, але й із задоволенням збирали квіти і плели віночки разом зі своїми педагогами-наставниками. У режимі онлайн долучилися й діти з інших гуртків… А у Всесвітній день кульбаби, у п’ятницю 13-го травня, помандрували в країну маленьких сонечок – світ очікувань добра та миру.
«На кульбабу подивіться – у дитинстві опиніться…»
Кульбаба – втілення світлого дитинства. За однією з легенд, небесне світило посилає на землю сонячних зайчиків, які, падаючи на траву, перетворюються на жовті квіточки. Дивлячись на них, мимоволі посміхаєшся…
Кульбабки позирали з трави і навколо павільйону, де зібралися вихованці відділення еколого-натуралістичного напряму ЦПО ім. О. Разумкова. «Ми продовжуємо навчатися, радіємо співу птахів та квітучим рослинам. І ніякий ворог не завадить нам наближати Перемогу. Цієї весни вперше відзначаємо Всесвітній день кульбаби. Цю квітку можна зустріти всюди, і кожний впізнає її», – привітала гуртківців завідувач відділу методичного Оксана Рощенюк. Про кульбабу разумковці знають чимало. І коли керівник гуртка «Квіткова фантазія» Олена Сторожук запропонувала їм поділитися цікавими фактами, дітям було що розповісти. Квітуче сонечко належить до родини айстрових, а назва походить від слова «кулитись», квітка надихнула інженерів на створення парашута, кульбаба має величезні лікувальні властивості, вона – фаворит народної медицини та їстівна рослина, з якої можна приготувати багато страв, а ще використовується в косметології. Про кульбабу складені загадки, їй присвячені красиві легенди. Влада Венгерук розповіла про хлопця Куля, який грав на сопілці. Іванна Столяр повідомила: «Кульбаба – пунктуальна рослина. За нею можна звіряти годинник. Рівно о 7-й ранку розкриває пелюстки, а о 15-й – закриває». «Вона буває різних кольорів. На Кавказі зустрічається пурпурового», – зацікавив слухачів Денис Бодак. Діти знайшли різні рецепти використання кульбаб: з неї готують варення, мед, муси, салати і напої. З коріння – каву, квітів – цілющий сироп, а з листя – навіть чіпси. Тільки треба дотримуватися порад фахівців. Рослина містить величезну кількість вітамінів і різних корисних речовин. Недарма італійське прислів’я говорить: «Якщо вживати в їжу кульбабу, то хвороба проходить повз дверей будинку». А давньогрецький філософ Теофраст називав її «еліксиром життя».
Від розмов – до справи. Разом із педагогами гуртківці провели польові дослідження з вивчення біологічних особливостей кульбаби, визначили типи суцвіття та листка, порахували кількість насінин, виміряли відстань, на яку можуть пролетіти парашутики. У природних умовах вони долають до 10-и км. Теплі миті – діти дмухають, і над землею пливуть пухнасті хмарки, які нещодавно були променистими сонечками. На одному квадратному метрі юні дослідники нарахували 12 кущів кульбабок, а в парасольці – 89 насінинок. Згодом підбили підсумки, записали свої думки на паперових пелюстках, створили яскравий кульбабовий кошик знань і нумо в зелену локацію – зробити спільне фото серед диво-квітів, які радують око до самої осені…
А наостанок ми вклонились аристократичним магноліям та чарівному бузку, побували й біля казкового готелю – будиночка для приваблення корисних комах… Стежка знову привела до галявинки, де тихо посміхалися скромні і невибагливі кульбаби – символ квітучої української весни, символ життєдайності та нескореності…
Вікторія Кучерява
Використані світлини фоточеленджу