Пам’яті бердичівського художника, Майстра витинанки Сергія Танадайчука: 20 років тому відлетів у вічний вирій…

Неймовірні панно, чарівні візерунки картин, таємничий розпис іграшок, великі витинанки на вікнах – краса давнього і простого мистецтва створювала особливу атмосферу і наповнювала простір зали світлом та гармонією. Щороку наприкінці липня до Музею історії міста Бердичева приходять друзі і знайомі Сергія Танадайчука, митці, краєзнавці-дослідники, педагоги та поціновувачі творчості самобутнього художника. За традицією у ці дні тут вшановують пам’ять талановитого земляка, справжнього самородка, незвичайного птаха, який дарував людям твори від Бога – сонцедайні і світлоносні. У п’ятницю, 29-го липня, разом із директором Музею Наталією Захарчук та науковим співробітником закладу Ларисою Коломієць учасники зустрічі здійснили подорож хвилями пам’яті, своєрідну мандрівку у світ поезії в кольорах.

Життя коротке, мистецтво вічне…

Життєвий шлях художника був коротким. Сергій Танадайчук народився 9-го травня 1963-го року на Вінниччині, у с. Махаринці Козятинського району. Його мама бу­ла носієм народних традицій, розписувала писанки і навчила своїх дітей ви­тинати. Вони рано осиротіли, і Сергія відправили в інтернат. Хлопчик із дитинства любив малювати, й це захоплення привносило радість у будні… Згодом вступив до ПТУ у Бердичеві, а з часом став працювати в училищі художником-оформлювачем. Обдарований юнак багато читав, відвідував заняття у художній школі, закінчив заочний народний університет культури. Його цікавили багатогранне народне мистецтво, українська минувшина. Шукаючи свій шлях, у 1983-му році поїхав до Петриківки, щоб навчитися розпису. Повернувся до Бердичева і багато працював, не цураючись важкої роботи, був художником-оформлювачем у с. Маркуші. Його роботи неодноразово можна було бачити на виставках народної творчості. Закоханий у культуру Трипілля, Сергій Танадайчук часто їздив селами, збираючи вишивки та писанки, вивчаючи їх історію, символіку та кольорову гамму. Опановував різні техніки – декоративний розпис по дереву, пластику малих форм у гончарстві, графіку тощо. Душа тягнулася до витинанок – оберегу народу. Він писав казки, віршовані мініатюри до картин, ілюстрував витинанками літературні видання і мріяв про витинанковий театр, видав десятки випусків книг із серії «Бердичівське народне мистецтво»… Дивакуватого художника, який жив більш ніж скромно у маленькій кімнатці по вул. Димитрова, 10 (нині – Сергія Сідлецького), не піклуючись про матеріальні блага, особливо розуміли діти. Любов до прадавнього мистецтва Сергій Танадайчук прагнув передати вихованцям бердичівських школи-інтернату та ЗОШ № 3. На заняттях створеного ним гуртка, де працював на громадських засадах, розкривав учням інтернату секрети витинанкарства, вчив розписувати писанки, осягати суть давніх українських символів. Любив співати своїм юним друзям старовинні пісні, акомпануючи собі на лірі… Заняття нерідко проходили просто у дворі будинку, де проживав художник. А в негоду невелике приміщення, де пахло фарбами, перетворювалося на клас. Тут усе було заставлене творами Сергія Танадайчука. Письменник, перекладач, митець і фольклорист, фундатор Незалежного центру мистецтвознавчих та етнографічних досліджень Житомирського Полісся Анатолій Шевчук у книзі «Пантеон Бердичівських імен» писав, що художник «для дітей-сиріт був кимось більшим, ніж учителем витинанкарства». 

Його малюнки друкували в газеті «Земля Бердичівська», пересічним містянам вони не завжди були зрозумілі. Творчість Сергія Танадайчука зацікавила столичну інтелігенцію, його роботи возили до Франції, їх оцінив американський посол на ярмарку в Пирогові… Згодом  малюнками художника стали ілюструвати дитячі книжки. Вони прикрасили видання Сергія Плачинди «Міфи і легенди давньої України». Зростанню майстра сприяло ознайомлення з творчістю відомих художниць: Марії Примаченко, Надії Білокінь, Ганни Собачко-Шостак...

Мальовничі картини Сергія Танадайчука, написані олійними фарбами на полотні, не схожі на роботи інших майстрів. Їх казковий світ – образне переплетіння дивовижного, чарівного, навіяного давніми дохристиянськими легендами, та життєвого, реального. За серію робіт «Вирій» Сергія Танадайчука прийняли  до Спілки народних майстрів. Пройшли його персональні виставки в Києві та Житомирі. Художник був знаний у світі народного мистецтва ще як писанкар. Роботи майстра експонувалися на І Міжнародному з'їзді писанкарів у Києві (1992 р.), на виставках у Франції, м. Ліон та Києві (1993 р.). У 1993-му році він став учасником Першого Всеукраїнського свята витинанки, який згодом набув статусу Міжнародного…

У Сергія Танадайчука було чимало планів і задумів, але 29-го липня 2002-го року завершився земний шлях майстра, якого у мистецьких колах називали чаклуном лінії, кольору і слова… У Львові живе відома витинанкарка з вінницьким корінням Дарія Альошкіна. Коли бердичівський художник помирав у лікарні, в його кишені лежав квиток до міста левів – митець мав поїхати на зустріч із Дарією…

У серпні 2008-го року на могилі Сергія Танадайчука відкрили пам’ятник. Автор творчої ідеї та скульптури – викладач Бердичівської художньої школи Валерій Ковальчук, який знав митця і багато років підтримував з ним дружні стосунки.

У 2019-му в Музеї історії міста Бердичева відбулася презентація документального фільму «Моє мистецтво. Сергій Танадайчук» київського режисера Віталія Сулеми. Стрічка була створена за підтримки Українського культурного фонду. Групі гостей зі столиці допомагали бердичівляни, котрі знали Сергія Танадайчука, працювали і спілкувалися з ним.

У Музеї історії міста Бердичева в окремій залі розміщена експозиція робіт художника – картин, витинанок, фотографій і копій творів. Частина зберігається у запасниках, а також – в інших музеях нашої держави, в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Численна кількість розписів на ватмані і полотні розійшлася приватними колекціями України і країн світу.

Митець постає у спогадах, митець живе у творах…

Вечір пам’яті – занурення в атмосферу спогадів, теплі розповіді, історії з минулого та роздуми друзів, знайомих , краєзнавців, митців і шанувальників творчості художника…

Краєзнавець Володимир Сінчук запросив відвідувачів переглянути фотовернісаж. На екрані – світлини рідних та близьких, друзів і  знайомих Сергія Танадайчука: сестри Тетяни Гуркіної, друга Ігоря Буланова, найкращої учениці Віки Зданевич, викладача Бердичівської художньої школи Валерія Ковальчука, журналіста і поета Анатолія Кондратюка, художників Анатолія Запорожана та Віктора Пастушенка, письменника, митця і фольклориста Анатолія Шевчука, його дружини – колишньої викладачки, доцента кафедри українського літературознавства та компаративістики ЖДУ ім. Івана Франка Ванди Чайковської, письменника Анатолія Журавського, поета Михайла Пасічника, художниці і майстрині народної творчості Анни Івченко, автора посібників із літератури і збірок художньо-документальних повістей Петра Костюка, поета та мистецтвознавця Валентина Грабовського, художника і письменника Федора Панчука, вчителя мистецтва Бердичівського ліцею № 10 Людмили Самойленко, фотохудожника і художника Володимира Поліщука, художника-сценографа Валерія Кулавіна, телеоператора Віталія Сінєльнікова, подружжя скульпторів Людмили та Олексія Альошкіних і багатьох інших…

У ці липневі дні бердичівляни та гості міста побували на кладовищі, біля могили Сергія Танадайчука. Поклали квіти, схилили голови, вшановуючи пам’ять митця милістю Божою…

Анна Івченко, художниця, майстриня народної творчості, голова обласної мистецько-культурної спілки народних майстрів «Мистецьке Полісся»: «Днями Сергій наснився мені. Попросив одягнути на цю зустріч вишиванку і спекти пиріжки… Ми їздили з краєзнавцем Володимиром Сінчуком на цвинтар, завітали до будинку, де проживав в останні роки художник. Оглянули з думкою розмістити тут Музей-квартиру чи кімнату пам’яті. Не завадило б долучитися місцевій владі, адже це реально зробити. Можна розширити простір приміщення за рахунок сусідньої квартири, яка порожня… Є задум об’єднати всі матеріали, зібрані краєзнавцями та дослідниками творчості Сергія Танадайчука і видати книгу».  

Володимир Поліщук, фотохудожник: «Я знаю Сергія Танадайчука як митця, як чудову людину. Він любив мандрувати з фотоапаратом, узявши з собою воду, яблука і чорний хліб. Його надихала природа, вмів бачити її кольори та доносити людям. Він розкривається у своїх витинанках…» 

Олесь Коляда, композитор, музикант і співак: «Я не був особисто знайомий із Сергієм Танадайчуком. Чимало чув про нього від журналіста Анатолія Кондратюка. Художник поспішав жити, хотів залишити у спадок землякам, Україні й світу те, що створене ним».

Людмила Самойленко, вчитель мистецтва Бердичівського ліцею № 10, майстриня витинанок: «Я познайомилася з Сергієм Васильовичем у середині 90-х років. Він відкрив мені нові прийоми створення витинанок, адже використовував різні техніки. Вперше я побачила його роботу в Бердичівській художній школі – там митець оформив стіну петриківським розписом… Анатолій Шевчук колекціонував витинанки Сергія Танадайчука. На сайті «Рідне мистецтво» можна побачити роботи художника за творчістю Григорія Сковороди».

Ольга Дзюрбей, художниця, заслужений майстер народної творчості України: «Коли вперше побачила роботи митця, була зачарована. Потрапила в країну мрій, неосяжний світ, близький душі та серцю…»

Ірина Ніколайчук, директор Бердичівської художньої школи: «Молодь має знати своє коріння, наші звичаї і традиції, народне мистецтво. Українська витинанка – це генетична пам'ять нашої нації. У творах Сергія Танадайчука – нескінченна любов до рідної землі».  

Зоя Боримська, вчитель мистецтва Бердичівського ліцею-інтернату спортивного профілю: «Дякуючи таким митцям, як Сергій Танадайчук, відроджується українське мистецтво. Його картини позначені особливим світобаченням, вони вражають образністю і глибиною».

Анна Безрукова, педагог, авторка пісень: «Враження – неймовірні. Кожна картина несе добро і наповнює простір світлою енергетикою. В кожній – окремий світ».

В автобіографічному оповіданні Сергій Танадайчук писав: «Мої вихованці вже зробили свій внесок у культуру й зали­шаться там надовго. Отже буйного цвітіння в саду народної творчості!» У виставковій залі Музею – твори Сергія Танадайчука, роботи викладачів і вихованців Бердичівської художньої школи, триптих «Моя Україна» – колективна творчість учнів КНЗ «Бердичівська ЗОШ-інтернат І-ІІІ ступенів» (керівник – Зоя Боримська), чотири глиняні пластинки з зображеннями витинанок Сергія Танадайчука, подаровані майстринями з м. Бар Вінницької області Вікторією Ніколаєвою і Людмилою Філінською. В пам’ять про митця творча група бердичівських учителів: Людмила Самойленко (ліцей № 10), Зоя Боримська (ліцей-інтернат спортивного профілю, художня школа), Олександра Філіпчук (ліцей «Територія 12») та Людмила Кравчук (гімназія № 8) – провела майстер-клас із витинкарства. Витинаючи з білого паперу, учасники зустрічі виготовили справжнє диво – Янгола-охоронця України…

Біля яскравих панно майстра народної творчості, на вишитій скатертині, – його портрет в обрамленні соняшників – символу єдності та миру, символу України, одного з образів Батьківщини – даної Богом цінності.

Сергій Танадайчук – митець, закоханий в українську минувшину,  повертається до нас, вдивляючись у майбутнє, щоб долучити до невичерпних джерел духовності та людської мудрості і зберегти собори наших душ.