Роздрукувати цю сторінку

Коли співають «Дубівчанки», квітує у душі весна…

05 серп. 2022 Вікторія Кучерява

Є на карті Бердичівщини мальовниче і затишне село Дубівка, оточене пишними лісами, що ніби утворюють своєрідну підкову. Тут знають справжню ціну праці на землі. І чи не кожна родина – співоча. Окраса багатьох концертних програм – фольклорний колектив «Дубівчанки». Кожний виступ закоханих в українську пісню жінок – свято для душі…

Dubivchanki 13

Автобус їхав до с. Дубівки Семенівської територіальної громади. Місцями дорога стелилася між розлогими полями та рядами зелених дерев. Ближче до села, на лівому узбіччі, кивали голівками соняшники – хтось, проїжджаючи навесні, розсипав насіння. Раптом навперейми майнуло щось сіре: це промчав великий заєць і стрибнув у кущі. Ось і центральна вулиця Дубівки. На високих стовпах – насиджені роками гнізда лелек: поважні птахи повернулися попри всі біди, що спіткали наш край через війну. Ще трохи, і перед очима постав сільський клуб. У залі – ті ж самі соняхи. Вони тут усюди: за стилізованим парканчиком, у вазі та декорі квіткових композицій. Кожна жінка з фольклорного колективу «Дубівчанки» чимось нагадує цю квітку – тягнеться до краси і творчості, нового та незвіданого. Кожна – звичайна і водночас незвичайна. Але спочатку трохи історії…

З історії співочої родини фольклорного колективу «Дубівчанки»

У 70-х роках у селі Закутинці з відомої у Бердичівському районі колгоспної хор-ланки утворився фольклорний колектив із поетичною назвою «Горлиця». І заспівав на повну силу на радість людям! Його керівником стала Маргарита Цимбалюк. Колектив заявив про себе на різних фестивалях: на початку 90-х його відзначили на Міжнародному святі літератури і мистецтв «Лесині джерела», у 2006-му році – на фестивалі «Бабусина пісня», що проводиться на Чуднівщині. Традиції «Горлиці» продовжує та розвиває фольклорний колектив «Дубівчанки» клубу-філії с. Дубівка. Все починалося у 2015-му, згадує адміністратор закладу Марія Гортовлюк: «Село у нас співоче. Як на свята з’їжджаються діти та онуки, то приєднують свої голоси до батьківського співу. Декілька років тому у Дубівці був започаткований фестиваль козацької пісні. Жінки з ансамблю всі місцеві, лише Маргарита Миколаївна – художний керівник Центру культури і дозвілля Семенівської ТГ, яка створила та очолює колектив «Дубівчанки», – з с. Закутинці, а Тетяна Іванівна – з с. Красівка. Ансамбль бере участь у різних святкових програмах у нашому селі та інших: фестивалі «Медовий Спас» у Хажині, фестивалі вареників у Тереховому. Його гостинно зустрічали у Бердичеві під час концертів у міському парку культури і відпочинку».

Dubivchanki 02

Географія творчих виступів «Дубівчанок» сягає не лише за межі рідної громади, а й Бердичівщини: їм аплодували у Гришковецькій ТГ на святі Івана Купала, на обласному фестивалі народної творчості «Фольклорне намисто» в м. Коростишеві (2017-й р.), на святі «Масляна» у с. Піски Житомирського району. У минулому році колектив узяв участь у дистанційному відкритому фестивалі-конкурсі стрілецької пісні «Красне поле», що з 2009-го проходить з ініціативи Закарпатської ОДА.

Пісня поєднала жінок віком 47 років і старше, представниць різних професій та занять: працівників культури, бібліотекаря, бухгалтера, соціального працівника і домогосподарок . У репертуарі, говорить керівник фольклорного колективу Маргарита Цимбалюк, – понад 50 творів: «В основному це старовинні українські народні пісні, але є й сучасні. Співаємо патріотичні, козацькі, родинно-побутові та жартівливі. Глядачі люблять наші театралізовані постановки. Акторки приносять кошики з овочами та фруктами, і навіть із гусями, на сцені з’являються й кози… Жодне свято у Дубівці не обходиться без нашого колективу!»

Dubivchanki 03

Коли ансамбль робив свої перші кроки, було непросто. Починали чи не з нуля, не маючи власного сценічного вбрання та чимало іншого. Придбали багато чого самі, перешивали старий одяг, щоб поповнити костюмерну. Поступово вдалося зібрати різноманітні українські хустки, і кожна – символ вікових традицій та творчі крила. Приміщенням старого клубу, розповідають жінки, гуляв вітер. Нині вони творять у відремонтовані будівлі бібліотеки та мріють, аби скоріше закінчилася війна, і тоді знайдеться можливість остаточно закінчити облаштування всіх кімнат клубу.   

«Дубівчанки» – дружна творча сім’я

Учасниць ансамблю здружила не лише любов до народної пісні. Це, дійсно, згуртована сім'я, де готові простягнути руку допомоги, підтримати і словом, і ділом. А коли в такій родині панують мир та злагода, взаємоповага і розуміння, то й творчість приносить радість. На репетиції поспішають, як на свято: хтось пішки чи автобусом, а хтось – на велосипеді або мотоциклі. Кожна з жінок – зі своєю харизмою, з особливою родзинкою.

Dubivchanki 05

Адміністратор клубу-філії с. Дубівки Марія Гортовлюк: «Фольклорний колектив «Дубівчанки» – це моя сім’я. І всі рідні, близькі за духом – наче сестри. Як беремося за щось, то з вогником у душі. На фестиваль вареників у с. Тереховому поїхали з горщиками зі смаколиками, приготованими за старовинними рецептами: з пшоном, маком, грибами, картоплею та сиром. За варениками вишукувалася довга черга. Всіх нагодували, всі просто ахали!».

Dubivchanki 04

Керівник фольклорного колективу «Дубівчанки» Маргарита Цимбалюк: «У 1978-му році, після закінчення культурно-освітнього училища, за направленням прийшла працювати в с. Закутинці художнім керівником. Створила хор-ланку. Це була невелика група жінок, які співали старовинні пісні. Мені цей жанр припав до душі. Слухала і вчилася у них, виступали на святах у селі. Згодом хор-ланка переросла у фольклорний колектив «Горлиця» у складі 16-и чоловік. Як була створена Семенівська громада, народився фольклорний колектив "Дубівчанки"».

Dubivchanki 06

Тетяна Куліш: «Працюю бібліотекарем Красівської сільської та шкільної бібліотек. Моя мама все життя трудилася на цій ниві. У Дубівку також привожу книжки і співаю у фольклорному колективі. Книги та музика – моє захоплення. Вони здатні змінити життя, зробити людину добрішою і кращою, пробудити різні почуття».

Олександра Чучавіна і Валентина Дудчик: «Ми двоюрідні сестри. Любимо грати в театралізованих постановках. На сцені часто з’являємося в образах двох кумась, які весь час сваряться, а наприкінці миряться. Ну а в житті у нас дружелюбні стосунки. І живемо поруч, через паркан».

Ніна Верповська: «Дуже гарний голос був у моєї мами – Марії Онисівни. Я успадкувала її хист до співу. Співаю і на сцені, і вдома на кухні – щоб страви були смачнішими! Побувала всюди, жила за кордоном та свого часу – у Бердичеві. Але повернулася до Дубівки…»

Валентина Ковальчук: «Я родом із Бердичева. Співаю з дитинства. Коли навчалась у десятій школі, брала участь у художній самодіяльності. Відвідувала драматичні гуртки. Трохи граю на фортепіано… Вийшла заміж та залишилася в Дубівці. І вже 32 роки проживаю тут. Село полюбила всім серцем. Тут дивовижно красива природа…»

Євгенія Шпирко: «Вся моя родина співуча. Тато, Микола Іванович, грав на гармошці, трубі і балалайці. У Дубівці був чудовий духовий оркестр – знаний на всю округу…. У мене вдома й досі зберігається труба».

Вікторія Погульська: «І мої батьки гарно співали. Колись сама ставила сценки і грала в них. У клубі брала участь у різних концертах та оглядах. У «Дубівчанках» співаємо пісні, які чули від своїх батьків».

Dubivchanki 07

Вони всією душею – з піснею, з нею пов’язані дитинство, кохання, заміжжя та найкращі спогади. «Хороші дівчата, люблять свою справу, – ділиться думкою голова Семенівської територіальної громади Наталія Семенюк. – У колективі зібралися справжні ентузіасти та шанувальники української народної пісні».

Візитка фольклорного колективу – найперша його пісня «Не збивай, зозуле, цвіту». Ми спілкувались у клубній залі. А потім жінки заспівали, і з першими словами на обличчях з’являлася тепла усмішка, пом’якшувався біль, і танув сум... Так, «буде літо, осінь буде, ще й зима крута, але серце не забуде весняні літа».

Dubivchanki 11

«В мене батько, як цвіт…», «Зове рідна мати», «Ой, під гаєм зелененьким», «У матері над хатою», «Прийшов кум до куми», «Повіяв вітер степовий», «При долині кущ калини», «А мати сина жде і виглядає в полі», «Ой, розвивайся та, сухий дубе» – кожна українська народна пісня сповнена цілющої енергетики. Вона надихає та дає сили: «Хай не буде в світі переводу козацькому роду!», «Квітне наша доля, наче маки в полі…».

Dubivchanki 10

«Дубівчанки» дарують людям патріотичні пісні, які об’єднують покоління: «Ой, у лузі червона калина», «Козацькому роду нема переводу», «Дума про землю», «Єднаймося, люба родино» та інші. Вони працюють, а у вільний час співають, підтримуючи інших, щоб потім разом з усіма святкувати Перемогу добра над злом.

Dubivchanki 12

Творчість «Дубівчанок» змушує людей сумувати і радіти, підспівувати та мріяти і головне – щиро вірити: прийде мир, і Україна розквітне. На одній із репетицій співочі дубівчанки порадилися й вирішили: провести благодійний концерт до Дня Незалежності України. Зібрані кошти перерахувати на потреби Збройних Сил України. Мистецький фронт продовжує підтримувати воїнів-захисників. Пісня українська викликає гордість за наш миролюбний та патріотичний народ, вселяє надію й оптимізм та зміцнює дух. Музика в українців у крові, і душа у нас – співоча…

Dubivchanki 15

 

Асоціація Незалежні регіональні видавці України
New Democracy Fund
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Відео