Наш Telegram канал: https://t.me/rio_berdychiv_informatsiya
|
|
Ми познайомилися з Даринкою у квітні, у Молодіжному центрі «М-Формація». Разом з усіма дівчинка розписувала Великодню писанку. А потім були нові зустрічі у Музеї історії міста Бердичева, в дитячій бібліотеці та на площі Центральній. Допитливій розумниці все цікаво: виготовлення ляльки-мотанки, створення паперових фігурок, пряничні розмальовки та екскурсія до Музею історії пожежної охорони Бердичева. Дарина Краснікова стала частинкою дружної родини юних читайликів, розповідає заступник директора з питань обслуговування дітей Публічної бібліотеки з філіями Бердичівської МТГ Валентина Петрухіна: «Дівчинка – справжня українка і щира патріотка. З мамою Вікторією підтримують наших захисників, надсилаючи воїнам ЗСУ надихаючі листівки та солодощі, прагнучи наблизити Перемогу. Дуже активна, кмітлива і товариська. Чудово сходиться з дітьми різного віку. Таке відчуття, що Дарина – бердичівлянка».
Разом із мамою вона залюбки створює різні вироби: Великодні віночки, свічки з вощини, ароматне мило та фетрових тваринок. А бабуся Раїса Нечипорук завжди супроводжує онуку на ріні цікаві зустрічі та дійства. Підтримувала свою улюбленицю і під час її майстер-класу…
В кімнаті українських казок бібліотеки для дітей читайлики та їх батьки привітно зустріли Дарину Краснікову. Багато з них знайомі з дівчинкою. Бібліотекар Світлана Вдовиченко попросила бути уважними і послухати історію юної харків’янки. Даринка розповідала про своє світле, красиве та мальовниче місто, де вона жила з рідними раніше. Займалася бальними танцями, плаванням та малюванням у гуртку. З 3-х років стала вивчати англійську мову. Дівчинка любила приходити до міського кінотеатру дивитися мультики, відвідувати Центральний парк культури та відпочинку, годувати тварин у притулку, здійснювати прогулянки екопарком... Вона мріє стати ветеринарним лікарем, а ще – мати чотирилапого друга: чихуахуа, таксу або шпіца…
Настало 24-е лютого, прийшла війна, згадувала Даринка, і все змінилося. Її сім’я ховалася в підвалі, доводилося сушити сухарі, адже було важко дістати хліб. У сховищі діти гралися та пересиджували небезпеку, коли над улюбленим містом літали винищувачі… Даринка пам’ятає 4-е березня, як залишала Харків із рідними: «Проїжджали повз зруйновані будинки, через блокпости, ночували в Полтаві, потім – у селі,в будиночку, який знайшли волонтери…» Згодом до Бердичева, де оселилися харків’яни, приїхали й бабуся та дідусь Дарини. У нашому місті дівчинка закінчила 2-й клас міської гуманітарної гімназії. Планує дистанційно займатися зі своїми рідними вчителями та навчатися з бердичівськими дітлахами. Її харківські однокласники роз’їхалися в різні міста та країни. Але дружелюбна школярка продовжує спілкуватися з ними по телефону. І в Бердичеві з багатьма товаришує… Завершуючи свою розповідь, Дарина Краснікова прочитала власний вірш, пройнятий єдиним прагненням: нехай швидше закінчиться війна і настане мир… Двадцять дев’ятого вересня дівчинці виповниться 8 років…
Обдарована бердичівлянка Лариса Куліченко, великий друг дитячої бібліотеки, допомагала юній майстрині вести розмову з учасниками зустрічі. А дівчата та хлопчики навперебій пропонували Даринці свою дружбу. Батьки розповідали про креативні ініціативи дітлахів на підтримку Збройних Сил України: хтось випікає кексики, хтось стає учасником благодійної акції, хтось організовує дитячі блокпости. Наталія Анатоліївна з Запорізької області повідомила: у суботу 20-го серпня, орієнтовно між 13:00 та 14:00, у парку культури і відпочинку імені Тараса Шевченка її онук Рома та його двоюрідна сестричка Кіра проведуть невеликий благодійний ярмарок. Мами двох малюків – справжні майстрині і підготували вироби з петриківським розписом та фетрові закладки для школяриків.
|
|
Даринка розпочала свій майстер-клас «Свічка надії». На столах – усе необхідне для творчості. Юні глядачі виготовляли синьо-жовту красу у баночках. Захопилися й батьки. Допомагала вся команда непосидючих та креативних бібліотекарів. Фотосесія з власними виробами – це незмінна традиція. А свічки з воску автори робіт понесуть додому і прикрасять свої оселі.
Слово надія часто звучало цього дня у бібліотеці для дітей. Ми всі живемо і тримаємося з вірою у Перемогу та надією на мир в Україні. Завідувачка бібліотеки-філії № 6 Надія Кліщук спекла імбирно-медові пряники різної форми. Подбала й про солодку суміш для нанесення візерунків. Жваві діти раптово принишкли. Вони і творили, і фантазували, і смакували білою глазур’ю…
Нехай теплим світлом завжди горить свічка надії, нехай дивовижна енергія добра та любові принесе мир в Україну. І розквітнуть знівечені міста й села, добро переможе зло, настане щасливе завтра. Нехай небо буде чистим, нехай посміхаються діти…
