|
|
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Ні, на засіданні депутатської комісії, де цю програму представляла начальник відділу культури, вона з цієї цитати, слава Богу, не починала, і в друкованих матеріалах, які були роздані депутатам її теж не було. Але в повній версії документу, який оприлюднений на офіційному сайті та був розісланий депутатам електронної поштою, Програма починається саме з такого епіграфу.
В своїй розповіді Валентина Кузьменко коротко нагадала депутатам які заклади в Бердичеві відносяться до галузі культури, і що грошей на них на майбутній рік заплановано приблизно ж стільки, як і було в цьому році (44 мільйони).
«А чому так багато на МПК Шабельника (17 мільйонів)?», - запитав голова комісії Денис Моцний.
«Тому що це, по суті два заклади – МПК і театр», - відповіла очільниця відділу культури.
|
|
«А чому перед входом в МПК все і завжди заставлено автомобілями, навіть пройти немає як?», - продовжила серію запитань депутат Антоннікова.
«Або забрати їх, щоб не заважали, або брати гроші з них за паркування», - відразу й запропонувала вона вирішення проблеми.
І тут увагу Дениса Моцного привернув один з рядків Програми, де планувалось в наступному році витратити 60 тисяч на «Забезпечення діяльності заходів в галузі культури і мистецтва». І він почав буквально докопуватись до чиновниці, що ж це за заходи, і для чого там гроші планувати, якщо в інших рядках програми на це ж саме вже щось наплановано.
Довелось зв’язуватись з бухгалтерією відділу, та довго пояснювати, що на кожен захід крім квітів чи грамот потрібні ще якісь роздаткові матеріали, якісь вироби, і врешті-решт, послуги з озвучення заходу, які зазвичай дає музична школа. А оскільки Денис Моцний займається підприємницькою діяльністю саме з озвучення концертів, то тема йому ця знайома, і він продовжив доказувати, що 60 тисяч – це неправильна цифра, і потрібно думати про економію.
Інший депутат, вчителька математики, розділила 60 тисяч на 12 місяців, і довела, що 5 тисяч в місяць не та сума, за яку потрібно більш ніж півгодини сперечатись.
обто, в цій ситуації знайшов в черговий раз своє підтвердження так званий «Закон Паркінсона», який доводить, що чим меша сума, яка обговорюється в якійсь комісії чи комітеті, тим довше часу це займає. Про мільйони не говорять взагалі, або миттєво піднімають руку для погодження, а за тисячі чи сотні (а в минулому році на озвучування заходів було витрачено всього 800 гривень), сперечаються до хрипоти.
Своє відношення до «комунальної культури» я висловлював в публікації до професійного свята митців і «митчинь», але в новій програмі ніяких змін чи нових підходів не видно.
Хіба що, визнали, одним реченням (проти кількох сторінок бравурних реляцій), що «актуальними залишаються питання впровадження сучасних технологій та методів роботи, розширення аудиторії та відвідувачів закладів культури».
Програма ще буде розглядатись на профільній комісії та прийматись на сесії, і думаю, буде успішно прийнята, а отже, бердичівська «культура» може спокійно зустрічати новий рік та радувати бердичівлян новими «здобутками».
