Анатолій Ісаакович Крим – письменник, сценарист і драматург, чиї книги перекладені десятками мов, п’єси з аншлагомйдуть на підмостках театрів багатьох країн, а сценарії дали життя кільком художнім фільмам. Про заслуженого діяча мистецтв Українивели розмову учасники групи «Промінь світла» в межах проєкту «Відкриваємо для себе нові імена».
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Анатолій Крим – «не півострів, а цілий материк…»
Віднедавна бердичівляни, небайдужі до історії рідного краю та збереження культурної спадщини України, які щомісяця збираються у форматі літературно-мистецької вітальні, назвали своє об’єднання «Промінь світла». І свою зустріч у новому, 2023-му році, присвятили ознайомленню з творчістю Анатолія Крима – надзвичайно цікавої та багатогранної особистості, успішного і затребуваного нині майстра слова, людини, глибоко обізнаної в історії країни, для якої письменництво стало не лише професією, а й способом життя.
Він народився 2-го вересня 1946-го року у Вінниці. Закінчив Літературний інститут імені Горького. Працював на Чернівецькій студії телебачення, де подружився з Володимиром Івасюком, записував разом із ним пісні. З 1979-го є членом Спілки письменників. Анатолій Крим – автор романів «Труба», «Вибір», «Межа дощу», «В очікування месії», «Українська каб(б)ала», збірок оповідань «Чакона», «Оповідання про еврейське щастя», п’єс «Довга дорога додому», «Фіктивний шлюб», «Заповіт цнотливого бабія». Окремі його твори перекладено з російської на українську, англійську, болгарську, польську, італійську, сербську, вірменську та інші мови.
Анатолій Крим – багаторічний секретар ради Національної спілки письменників України за головування Володимира Яворівського, член Американської академії науки, освіти та мистецтва. За заслуги з відродження духовності в Україні нагороджений орденом Святого Архістратига Михаїла.
Свій творчий шлях Анатолій Крим починав як скрипаль, але пошкодив руку, і ця кар’єра для нього завершилася. Коли служив в армії, зустрів друзів на все життя – Юрія Рибчинського (нині відомий поет, драматург, Герой України, народний артист України) та Ігоря Поклада (знаний композитор, народний артист України). Саме вони й підштовхнули Анатолія Крима до того, щоб він почав писати.
«До речі, варто зауважити про таку закономірність, що мої тексти носять пророчий зміст, – зізнався Анатолій Крим в одному з інтерв’ю. – Як тільки я поставив крапку в «Українській каб(б)алі», перше видання було підписане до друку саме в той день, коли на Майдані почали стріляти…» Безперечно, визнає письменник, його головне покликання – драматургія. Чимало творів Анатолія Крима отримали сценічне втілення на багатьох українських і закордонних сценах. «Мені легше писати комедію, –говорить драматург. – У житті я завжди шукаю смішне і знаходжу його…»
На сторінках допитливого письменника – колізії, характери ї людські долі…
Анатолій Крим: «Я дивлюся на світ з іронією. Таке моє світосприйняття…»
Майданчик для спілкування учасників групи «Промінь світла» – мала зала Бердичівської райдержадміністрації. Місцевий краєзнавець, письменниця, вчитель мистецтва БМГГ № 2 Мілада Мартинюк повідомила: «Проєкт «Відкриваємо для себе нові імена» передбачає проведення циклу зустрічей, де йтиметься про митців, чиє життя так само цікаве, як і їх твори. Те, про що пише Анатолій Крим, подобається і людям старшого віку, і молоді». Володимир Сінчук, керівник групи «Промінь світла», яка має отримати статус громадського об’єднання, пригадав, як у Бердичівському музично-драматичному театрі на Європейській йшла вистава Житомирського академічного музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги «Дарагой тавариш Б-г» за оповіданням Анатолія Крима «Лист Богу»: «Одвічна тема добра і зла спонукала до роздумів. Публіка реагувала на кожен монолог та репліки героїв. Глядачі сміялися і плакали, раділи та співчували». Так, письменник уміє бути ліричним та іронічним, нерідко ностальгічний настрій переплітається зі сміливою сатирою. У пресі пишуть, що в Україні його «немає навіть із кимось порівняти…»
Декілька років тому бердичівлянка Валентина Сливоцька побувала в Театрі на Подолі в Києві на виставах за творами Анатолія Крима: «Дивилися «Льовушку», дуже сподобалось, але перед цим прочитала твір, було цікаво, як режисер зможе втілити на сцені. Мінімум декорацій, невелика кількість акторів, враження – неймовірні. Побачила й ліричну комедію «Звідки беруться діти». Філософія життя, в якому є місце болю і радості…»
На січневій зустрічі учасники групи «Промінь світла» переглянули відеофільм із коментарями акторів спектаклю «Льовушка» (режисер-постановник – Ігор Славинський). В основі – спогади єврейського хлопчика про щасливе дитинство поруч із дорогими його серцю бабусями Розою і Дашею. Дворики Подолу – це неповторність Києва, як і бердичівські – колоритні та затишні, котрі зберігають особливу енергетику. В одному з таких виріс Льовушка. Історія його сім’ї – це історії багатьох родин із Києва, Одеси і Бердичева. Вистава дає відповіді на чимало питань та відкриває прості істини… До речі, коли в місті проходило періодичне відключення світла через регулярні атаки ворога на енергооб’єкти, деякі бердичівляни читали зворушливе оповідання при свічках. І залишилися світлі почуття від сприйняття твору, який містить посил добра та людяності…
Анатолій Крим – дивовижний співрозмовник. Відеозапис інтерв’ю з ним хочеться слухати і слухати. Письменник розмірковує про творчість Тараса Шевченка та Миколи Гоголя, чернівецький період життя й творчості, своє покликання комедіографа. Йому цікава особистість Івана Мазепи – непересічної складної людини, постаті, що не вкладається у вимір свого часу: «Впевнений, що чесна розповідь про гетьмана здатна пояснити заплутану історію країни». Анатолій Крим написав про Мазепу повість, п’єсу і сценарій багатосерійного блокбастера. Кожний його прозовий твір – це відкриття та одкровення. Практично в кожному українському театрі йдуть вистави, поставлені за п’єсами драматурга, які завжди – справжня подія.
Думки і вислови Анатолія Крима – афористичні: «Держава – це передусім духовність, культура, історія», «Письменник повинен бути в опозиції до будь-якої влади, у письменника і у влади – різні завдання», «Головне – не те, якою мовою написано, а – про що», «Країна може бути сильною, якщо знає свою історію та знає, за що вона воює. Країна вистоїть, коли навчиться цінувати знання, поважати професіоналів, коли зрозуміє, що найкращі її друзі — це її громадяни, затребувані у своїй вітчизні, а не високопосадовці», «Історія прекрасна тим, що в ній є відповіді на всі запитання».
Учасники спілкування читали уривки з творів Анатолія Крима, обмінювалися враженнями… Заступник голови Бердичівської районної ради Володимир Діхтяр подякував їм за те, що «тримають культурно-історичний фронт і запускають нові проєкти». Під час наступної зустрічі звучатимуть оповідання зі збірки журналіста Віктора Коржука, де він «колоритно і з любов’ю не сфотографував, а вималював словом образи своїх сучасників» (Михайло Пасічник).
Від редактора: В моїй бібліотеці теж є кілька книг цього письменника. А “Українська каб(б)ала” купував навіть двічі, перший екземпляр подарував родичам з Ізраїлю.