«Неможливо надати більшого благодіяння молодій людині, як надати безкоштовний доступ в хорошу громадську бібліотеку», – говорив Брайт.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
На щастя, в Бердичеві кожен може обрати бібліотеку, в яку йому зручніше іти. Зазвичай це бібліотека, що знаходиться поруч з домом. Вирішила навідатись до тієї, в яку ходила, коли була малою та глянути, що ж там змінилось.
Прийшовши до бібліотеки, я побачила дівчаток, які активно обговорювали книгу. В якийсь момент здавалось, що подруги от-от посваряться, але в їхню розмову втрутилась жіночка. Вона пояснила їм сюжетну лінію та те, що вони просто уявляли кожен своє, що так і має бути, що уява у всіх людей багатогранна. Це була завідувач бібліотеки-філії №5 Даніліна Олена Сергіївна, вона працює в бібліотеці вже 10 років, тому така ситуація вже не перша на її рахунку.
Головне на думку завідувачки, зберегти та пророщувати насіння любові до книги. Саме тому в бібліотеці створені умови, аби туди хотілось іти юним читайликам. Сучасна бібліотека вже давно стала місцем, де цікаво проводити своє дозвілля. Усілякі інтерактивні ігри, інтелектуальні вікторини, «Дартс», майстер-класи, в теплу пору року веселі руханки під музику на свіжому повітрі, настільний теніс, розвиваючі уроки та метання кеглів привертає увагу маленьких відвідувачів. Не залишаються осторонь і дорослі, які займаються вишивкою та шиттям.
Атмосфера в бібліотеці захоплює, незважаючи на те, що приміщення потребує ремонту – тут зберігається автентичність українського інтер’єру: піч, глиняний посуд, веретено, старовинна ікона та вишиті скатертини.
Олена Сергіївна розповіла, що відвідувачів поменшало з початком коронавірусу і як тільки вони почали входити у звичний ритм, то почалася війна. Так було прийнято рішення допомагати. В перші дні до бібліотеки приходило багато людей, брали книги, аби відволіктись від думок, інші приходили та робили ляльки-мотанки, кожен заспокоював себе, як міг.
Незабаром почали готувати сухі набори для борщу, сушили чаї. Небайдужі бердичівляни допомагають у цій нелегкій справі, адже потрібно багато рук аби перемити овочі, очистити їх від шкірки, нарізати, після чого їх поміщають до сушарки. Приносять до бібліотеки овочі, коробки і пакетики для фасування. Кожен намагається внести свій вклад, як може.
За часів, коли відвідувала бібліотеку я, робота бібліотекарів полягала в тому, щоб видати книжку, правильно заповнити формуляр і висварити крикунів, які реготали у читальному залі. Натомість зараз це осередок виховання і розвитку підростаючого покоління та місце для добрих справ.