Останні місяці Молодіжний хаб на базі МПК привертає увагу містян концертами на підтримку ЗСУ. Та чи задумувались ви коли-небудь, що відбувається в стінах цього приміщення поза творчими, благодійними чи святковими заходами? Як та чим живуть ті, кого ми звикли бачити на сцені, у яскравому неоновому світлі?
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Під час виступів складається враження, що музиканти – недосяжні, неземні, інакші… Та насправді вони, як і всі ми, мають свої захоплення, роботу, переглядають фільми ввечері та зустрічаються з вигоранням на творчому шляху. Це та багато іншого вдалося дізнатись під час спілкування з кількома гуртами лабораторії «Живий звук».
«Кнай»
Ця музична група, раніше відома як «Каїн», нещодавно змінила назву на «Кнай». Нове ім’я побачило світ не просто так – з ним пов’язана ціла історія. Прізвище басистки гурту – Кнай, але паспортистка її діда помилково записала його «Кни». Їм здалось гарною ідеєю використати це для нової назви. Оригінально та просто – чимось схоже на «Скрябін», які за основу взяли прізвище звукорежисера.
Колектив складається з 4-х людей: соліста Андрія Степанченка, гітаристки Лєри Ломачевської, бас-гітаристки Ані Кни та барабанщика – Євгена Снєшка. «Народився» гурт не так давно – репетирують разом приблизно півроку, однак і до цього робили перші кроки: спочатку в якості учнів В’ячеслава Оденця, потім – у складі іншої групи, яка швидко розпалась через внутрішні конфлікти.
Бажання займатись музикою з’явилось ще давно. Соліст гурту, наприклад, у дитинстві грав на скрипці, а гітаристка розпочинала з освоєння баяну.
Зараз вони зустрічаються в стінах Молодіжного хабу двічі на тиждень, за репетиціями проводять зо дві години.
Учасники розповіли, що з початком війни їх спіткала криза. Постали питання: а чи потрібно це все взагалі? Чи є сенс в існуванні гурту? Чи слід творити далі? Тож – зізнаються – участь у благодійних концертах дала ковток свіжого повітря та стимул рухатись далі, не зупинятись та не опускати руки.
Хоча за плечима у «Кнай» непоганий досвід, та все ж легке хвилювання супроводжує їх кожен виступ. За словами Лєри, неможливо уникнути форс-мажорів: то інструменти з апаратурою несподівано можуть дати збій, то сам припускаєшся помилок через надмірні емоції. На щастя, запальний настрій публіки та самих виконавців дозволяє не загострювати увагу на таких моментах. Саме реакція залу, кількість глядачів додають сил та натхнення, дають зрозуміти, що концерт пройшов успішно. Музами для них є й улюблені виконавці. Андрій захоплюється лідером «O.Torvald», Євгеном Галичем, і як музикантом, і як особистістю з яскраво вираженою громадянською позицією, а на гітаристку та її творчість найбільше вплинув Аксель Роуз – американський музикант, фронтмен і вокаліст «Guns N’ Roses».
Часом гурт запалює не лише серця аудиторії: спалахує полум’я конфліктів всередині колективу. Головна з причин – вибір репертуару. Одні пісні до вподоби всім, інші – не зовсім. Тим не менш, музиканти підходять до подібних рішень дипломатично, залагоджують конфлікти шляхом демократії. Таким чином, негаразди не перешкоджають майбутнім планам «Кнай». А планів у них вистачає: ближче до літа хочуть влаштувати сольний концерт, а в далекому майбутньому – говорять – було б непогано випустити альбом із власними піснями чи спільний хіт з популярним виконавцем.
«Кетелерія»
Найбільш важкий, за музичним репертуаром, гурт Бердичева. Застати їх за репетицією у повному складі, на жаль, не вийшло. Як стало відомо пізніше, одна з ключових проблем колективу – це зібрати усіх разом, щоб підготуватись до наступного виступу.
«Кетелерія» складається з 4-х учасників: Леона Занозіна – вокаліста, гітариста та, за сумісництвом, лідера групи, Івана Захарчука – правої руки лідера та барабанщика, Дмитра Ісакова – гітариста й Владислава Оленюка – басиста.
Гурт довго обирав назву і, врешті, усі погодились на більш-менш нейтральну, яка в перекладі позначає рід хвойних рослин.
Примітним є те, що Леон з Іваном колись навчались у «музикалці», де грали на кларнеті, однак потім загорілись бажанням створити власний колектив.
Спочатку знайшовся гітарист – Дмитро, а потім привів і басиста – Владислава. Усіх їх об’єднала любов до важкої музики, а у вільний час – ще й комп’ютерні ігри.
Розповідають, що не хвилюються перед виступами, бо вже мають за плечима досвід, завдяки музичній освіті. А Іван – один з небагатьох, кому це приносить гроші: він грає у оркестрі на базі МПК.
Вигорання та творчі кризи – проблема для частини гурту. І все-таки кожен шукає свої методи боротьби з ними: хтось бере «відпустку» на тиждень, а хтось – дозволяє негативним емоціям узяти гору, щоб потім відшукати серед них наснагу продовжувати свій шлях. А їх лідера завжди надихав Стівен Вілсон. Це британський музикант, який усього навчився сам, опанував різноманітні інструменти, такі як: арфа, флейта, бас-гітара, ударна установка. Окрім цього, Вілсон – різностороння особистість, у якої є чому повчитись новачкам та тим, хто планує пов’язати життя з музикою.
Для кожного нового заходу гурт намагається підшукувати нові композиції. У «Кетелерії» є й авторські пісні, однак через технічні труднощі виконання продемонструвати їх публіці зможуть, можливо, за кілька концертів. Якщо говорити про далекі й високі мрії, то рокери хотіли б одного разу виступити
в Royal Albert Hall у Лондоні.