Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
|
|
Музика – супутниця, натхненниця з дитинства
Василь Пупін народився 22-го лютого 1948-го року. Його мала Батьківщина – с. Болехівці Дрогобицького району Львівської області, що на березі річки Солониця. Майбутній хормейстер зростав під покровом музики у родині священника. Діти виховувалися в атмосфері духовності та любові до рідного краю, на засадах християнської моралі. Син пішов стопами батька, у майбутньому він стане настоятелем храму Святого апостола і євангеліста Луки с. Семенівки на Бердичівщині. Закінчивши Дрогобицьку музичну школу, Василь Пупін вступив до Самбірського культосвітнього училища. Потім працював викладачем по класу баяна у Сколівській школі мистецтв. Після служби в армії став студентом Дрогобицького педагогічного інституту ім. Івана Франка. Згодом продовжив освіту, закінчивши два факультети Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка: диригентський і теоретичний. У 1974-му його направили до Бердичева – викладати в педагогічному училищі теоретичні предмети та хорове диригування. Закоханий в українське народне музично-пісенне мистецтво, Василь Пупін створив хорові колективи в селах Маркуші та Райгородок і педагогічному училищі міста. Творчість оперної студії навчального закладу, вистави у місцевих школах і дитячих садках, постановки п’єс відомих українських драматургів силами аматорів музичного відділення, успіхи й досягнення народного аматорського хору «Сузір’я» районного Будинку культури – вражаюча енергійність і різноманіття діяльності Василя Пупіна – спеціаліста вищої категорії, викладача-методиста, наставника кількох поколінь студентів…
Душі його пісенний дивоцвіт – улюблені «Полісся», «Зорецвіт»…
У 1990-му році Василь Пупін заснував та очолив у Бердичівському педагогічному коледжі хор (хормейстер – Ольга Яблонська, керівник оркестрової групи – Тарас Дем’янчук). Спочатку колектив існував на базі дошкільного відділення, потім перейшов на музичне. У 1996-му хору присвоїли звання «народний» із назвою «Полісся». Він став справжньою візитівкою навчального закладу. В багатому і різноманітному репертуарі колективу – душевні й проникливі українські пісні, величні та урочисті козацькі марші і веселі жартівливі польки. Хор – постійний учасник фестивалів різних рівнів, неодноразово ставав володарем Гран-Прі: на І конкурсі хорової пісні «Мамина вишня» пам’яті А. Пашкевича, на фестивалі «А льон цвіте» на честь поета і композитора І. Сльоти (2007-й р.), зривав овації та завойовував призові місця. Лише протягом 2022-го року був відзначений Дипломом ІІІ ступеня на VI Міжнародному фестивалі-конкурсі народного хорового співу ім. В. Іжевського «Над Собом пісня дзвінко лине» та І-го – на відкритому літературно-музичному фестивалі вшанування воїнів «Розстріляна молодість», присвяченому Дню Героїв Небесної Сотні…
У 2008-му Василь Пупін був удостоєний звання «Заслужений працівник культури України». Рік став знаковим: 24-го серпня, в День Незалежності України, вперше заявив про себе ансамбль народної пісні і танцю «Зорецвіт» міського Палацу культури ім. Шабельника О. А. Колектив об’єднав яскраве гроно талантів Бердичева – представників культури, освіти і різних установ. Його очільник – Василь Пупін, керівник оркестрової групи – Микола Пономаренко, балетмейстер – Віта Грошева.
|
|
Невдовзі «Зорецвіт» отримав звання народного аматорського і став перлиною мистецького Бердичева. Серед численних перемог колективу – ГРАН-Прі ІІ обласного фестивалю хорової пісні пам’яті А. Пашкевича «Мамина вишня», V обласного фестивалю-конкурсу хорової музики «Аве Марія», V Всеукраїнського фестивалю-конкурсу хорового співу та інструментальної музики «Галицькі самоцвіти», І Всеукраїнського фестивалю-конкурсу мистецтв «Перлина Закарпаття» та Міжнародного фестивалю-конкурсу «Місто Лева 2020» (учасники ансамблю). У 2015-му році «Зорецвіт» став переможцем Національного телепроєкту «Фольк-music» й отримав почесний Диплом за виконання пісні «Пасла дівка лебедів». Колектив постійно посідає перші місця у різних мистецьких творчих змаганнях, серед яких – перемоги на ІV Міжнародному конкурсі вокальних ансамблів імені Д. Бортнянського (2014-й р.), ІV фестивалі-конкурсі дитячого, юнацького та молодіжного мистецтва «Bugaz Aqua Fest» (2020-й р.). Ансамбль – учасник Міжнародного фестивалю «Свято хліба і пряника» у м. Явор (Польща), XXII Міжнародного фестивалю пісні, танцю і фольклору у м. Седльце (Польща) – 2014-й р., Міжнародних торгів хліба в м. Явор (Польща) – 2016-й р., 2022-й р. Протягом 2022-го колектив працював над підвищенням виконавської майстерності та збагаченням репертуару і представив Бердичівську громаду на урочистості з нагоди 85-річчя створення Житомирщини.
Коли на сцені ансамбль із зоряною назвою, сповнюєшся різноманітних почуттів, глибоких переживань і гордості за свій народ. Заворожена публіка довго не відпускає свій улюблений колектив, який знову й знову хочеться бачити та слухати і поринати у світ краси та творчості. Захоплення глядачів викликають величні акапельні твори «Ой роде мій», «Шевченкова Україна», «Ми з Полісся», надихає неймовірне «Попурі українських народних пісень», і чарує барвисте мереживо вокально-хореографічних композицій «Чобітки», «Бердичівський ярмарок», «Поліська полька». У репертуарній палітрі колективу – польські композиції «Ой нє, нє», «Генчьводон», «Трамблянка», «Сто лят», «Хей, соколе» та інші.
У піснях, квітучих та глибоких, у танцях, де кожний рух – слово, хороводах та обрядових дійствах – наше духовне коріння і героїчна історія, прагнення свободи та невмирущий дух, мрії та сподівання і рідний серцю голос Батьківщини… У веселковому сяйві квітує вишиванками народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Зорецвіт», даруючи цілющі звуки мелодій та чарівність хореографічних візерунків, окрилюючи і пов'язуючи нас в одну цілість…
Симфонія слів та почуттів
Керувати будь-яким колективом – відповідально там непросто, творчим – складніше вдвічі. Не виміряти неосяжну працю інтелекту, душі й серця Майстра – педагога, наставника, очільника народних хорів. Із теплих спогадів, щирих інтерв’ю та сокровенних роздумів студентів і колег, співаків, музикантів, хормейстерів та диригентів вимальовується поліфонічний портрет Василя Івановича Пупіна.
Ольга Яблонська, викладач хорового диригування та хорових дисциплін Бердичівського педагогічного фахового коледжу, диригент народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Зорецвіт» МПК ім. Шабельника О. А.: «У 80-х роках, коли була студенткою, Василь Іванович читав у мене гармонію та українську музичну літературу. Мене, дівчину, котра співала рідкісним тенором, запросив до хору «Полісся». Ще в юності закохалась у народну пісню, хоч на той час була учасницею трьох академічних хорів. Прийшовши працювати викладачем до педколеджу, співаю в хорі і досі навчаюсь у Василя Івановича. Вражають його любов до народної пісні, талант хормейстера, його вміння аранжувати твори і працювати з дорослими і студентами. Для мене він – наче батько, котрий завжди підтримає та розрадить. Його допомога дуже потрібна і важлива. Іноді ввечері, під час телефонних розмов, дає мені завдання з гармонії, які колись отримував від хорового диригента і педагога Миколи Куща…»
Валентина Бабич, директор МПК ім. Шабельника О. А.: «Така людина, як Василь Іванович Пупін, народжується раз на тисячу років. Йому Богом даний дар хормейстера, диригента й аранжувальника творів. До нього тягнуться і люди старшого віку, і юні. У 1990-му році Василь Іванович заснував театр у с. Райгородок, поставив музичну п’єсу для дітей. За який би колектив не брався, кожний має успіхи і довге творче життя. Він уміє розпізнати, розкрити та розвинути творчі здібності. Зокрема, відчув талант Інни Бузі, випускниці педколеджу… Василь Іванович – людина-легенда, безмежно закохана в музику, її живе втілення, професіонал високого рівня, який служить хоровому мистецтву віддано та щиро».
Інна Бузі, директор Бердичівської музичної школи: «Коли у 90-х роках навчалася на музпеді, співала в тріо «Перлина» разом із Вікторією Петренко та Антоніною Лозінською. Завдяки нашому керівнику Василю Івановичу Пупіну ми захистили звання народного ансамблю. Після концерту на два відділення вранці прийшли на заняття, не вивчивши думу. І всім трьом Василь Іванович поставив незадовільні оцінки, сказавши: «Ви повинні бути прикладом для всіх, і я вимагаю знання». У нього немає «улюбленців» – усі рівні. Він зумів прищепити нам любов до української музики, до творчості композиторів, які займались обробкою народних пісень. Чудовий педагог, у якого неможливо не знати, і мудрий порадник. Ми хотіли, щоб він пишався нами. І коли хтось дізнавався, у кого вчилися, з гордістю говорили: «У Пупіна!». Василь Іванович – носій української культури. Він відіграв вирішальну роль у житті багатьох людей і також у моєму… Запам’ятала його настанову: «Інно, даруй людям свій голос, неси їм українські пісні». Ми були у першому складі славнозвісного «Зорецвіту» і з задоволенням співаємо в ньому зараз. Дітище Василя Івановича стало для всіх рідним. Усі без винятку прагнуть переймати досвід нашого Вчителя. Його погляд і міміка випромінюють музику. Він дає імпульс, створює атмосферу та направляє учасників хору. Дивовижний талант, незвичайна енергетика!»
Дмитрій Годенюк, артист-вокаліст (соліст-бандурист) Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди: «У роки мого студентства Василь Іванович сказав: «Мусиш учитися далі, твій голос має почути світ». Його слова були пророчими. За рекомендацією мого викладача вступив до Київського національного університету культури і мистецтв. І протягом усіх років мого навчання на бакалавратурі Василь Іванович постійно підтримував мене. На 2-му курсі я став артистом чоловічої хорової капели ім. Л. Ревуцького. Нині – соліст-бандурист Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди. Ми пропагуємо українські пісні в Австрії, Німеччині, Польщі, Чехії та в інших країнах. Нещодавно повернулися з чергових закордонних благодійних гастролей на підтримку ЗСУ. Василь Іванович – митець обласного та всеукраїнського рівнів, який глибоко відчуває музику і зростив не одне покоління музикантів».
Лариса Куліченко, керівник зразкового ансамблю фольклорного співу «Вінець» ЦПО ім. О. Разумкова: «Закінчила педагогічний коледж у 1983-му році. Василь Іванович – один із найкращих професіоналів. Хоровик у душі і серці, талановитий диригент і вчитель з цікавими педагогічними підходами. Захоплювали та надихали його манера викладання, довірче спілкування зі студентами, природній гумор і вміння згуртувати колектив. Студенти його поважали й любили. Він дохідливо та цікаво подавав матеріал. Ми запам’ятовували його жарти, записували самобутні вислови. Згадується, як на 4-му курсі ставили оперу «Пан Коцький», Василь Іванович, режисер і сценарист, виконував головну партію… Він приходив на заняття завжди вишуканий, одягнений з голочки – красень, Ален Делон, зразок галантного чоловіка. Стриманий, ніколи не підвищував голос…»
Оксана Літкович, голова предметно-циклової комісії викладачів музично-теоретичних дисциплін БПФК: «Василь Іванович викладав у нас у коледжі гармонію. З 2002-го року я працюю з ним в одному колективі. Це виважена, стримана і зібрана людина. Василь Іванович уміє внести в атмосферу взаємодії зі студентами маленькі родзинки, що дозволяє їм відчути свою затребуваність. Ми працювали паралельно: я була керівником групи, а Василь Іванович вів хорклас. Такий тандем цінний тим, що ми плекали і виховували студентів разом. На його заняття вони поспішали з задоволенням. Жарти-примовки викладача створюють атмосферу доброзичливості. Василь Іванович уміє зняти напругу та викликати й підтримати інтерес до теми заняття».
Костянтин Полонський, учитель музичного мистецтва, диригент, нині – військовослужбовець Бердичівського окремого батальйону: «З Василем Івановичем я знайомий із 2014-го року і добре знаю його як прекрасного священника, мудрого педагога та неперевершеного диригента. Наша перша зустріч відбулася за кілька днів до початку мого навчання на музичному відділенні педколеджу. Тоді було престольне свято у Свято-Преображенському храмі, де настоятель – отець Євгеній Шимченко, і я прислуговував за богослужінням. Знав, що отець Василь викладає в коледжі, і ми розговорилися з ним про майбутнє навчання. Я співав у всіх хорах, якими керував Василь Іванович. І саме його манера диригування та любов до мистецтва хорового співу вразили мене, тому вибір майбутньої професії був однозначним. Перші два роки я навчався в іншого викладача, але хотілося перейняти техніку і манеру диригування саме у Василя Івановича. Я попросився до нього в науку, і він радо мене прийняв, за два роки з невмілого студента він перетворив мене на учня, гідного свого наставника. І це відчувалося під час державного екзамену, на якому я диригував саме його дітищем, народним хором «Полісся», за що й отримав тверду п’ятірку з відзнакою. І це заслуга мого вчителя-майстра. За підтримки Василя Івановича я вступив на навчання до Рівненського державного гуманітарного університету, який закінчив минулого року з гарними рецензіями педагогів. І це не дивно, тому що мій учитель навчався у провідних музикантів: М. Ф. Колесси, А. Й. Кос-Анатольського, М. Д. Куща... За його наставництва я і сам почав свій шлях хормейстера, заснувавши професійний хор у Хресто-Воздвиженському храмі м. Бердичева, який нині успішно діє під керівництвом іншого диригента. На церковній ниві я завжди допомагав о. Василю на службі. Коли дивишся на нього під час богослужінь, складається враження, ніби перед тобою не просто сільський священник, а поважний афонський старець. Його ревність можна ставити за приклад іншим священнослужителям. У своїх проповідях о. Василь завжди наголошує на любові одне до одного і до нашої України. Саме він стояв біля витоків становлення Української Церкви на Бердичівщині ще в 90-х роках минулого століття, мужньо та смиренно переніс на собі всі перепетії того часу. І сьогодні, коли роки навчання в коледжі давно позаду, я все одно вважаю себе його вічним студентом. Через війну я був мобілізований до війська і коли сказав про це Василю Івановичу, він лише нагадав мені слова Христа: «Не бійся, бо Бог із тобою». Я вдячний йому за його молитви за мене та моїх побратимів. І коли маю час у короткій відпустці, відвідую свого вчителя-майстра. Ми по кілька годин спілкуємося на різні теми, і завжди він благословляє мене в дорогу, і це благословення настільки по-батьківськи тепле, що залишається в пам'яті ще довгий час…»
Сергій Ланцов, завідувач відділу культурно-освітньої роботи та організації дозвілля МПК ім. Шабельника О. А.: «Студентом я був учасником хору «Полісся», зараз співаю в ансамблі «Зорецвіт» та чоловічій вокальній формації «La forza». Василь Іванович – гарний психолог, який уміє знайти підхід до кожного і зацікавити. Його заняття з гармонії та сольфеджіо ніхто не прогулював, до нього йшли всі. У нього не було поганих студентів, не знати його предмети було нереально. Гармонія – складна дисципліна, як вища математика. Василь Іванович завжди відчував момент, коли потрібно зробити розрядку, підтримував своєрідними жартами. До Пупіна завжди летіли на пари».
Максим Дзівалтівський, керівник чоловічої вокальної формації «La forza» МПК ім. Шабельника О. А.: «Після Бердичівського педагогічного коледжу я навчався у Харківській консерваторії (ХНУМ ім. І. П. Котляревського). Був учасником усіх хорів, якими керував Василь Іванович, співаю у чоловічій вокальній формації ««La forza», створеній з ініціативи Василя Івановича, та народному аматорському ансамблі пісні і танцю «Зорецвіт». Василь Іванович прищепив любов до української музики. У народному хорі сам обирав твори і займався їх обробкою. Вони гарні за змістом і наповненістю музичною думкою. У студентські роки потрапити до «Зорецвіту» було дуже престижно. Багато хто мріяв, але не всім вдалося. Співати під керівництвом В. І. Пупіна – це чудовий досвід».
Наталія Рощенюк, солістка Бердичівського муніципального естрадно-духового оркестру МПК ім. Шабельника О. А.: «У 2016-му–2020-му роках Василь Іванович вів у нас хорклас. На першому курсі ми ще не мали досвіду хорового співу, а на державному екзамені отримали схвальні відгуки. Таких фанатів своєї справи, як він, ще не зустрічала. Пам’ятаю одну історію, як співала в «Поліссі». У коледжі був концерт, ми стояли на сцені, а Василь Іванович – обличчям до нас. Його фішка – фігурка з паперу, такий дзьобик, що рухається. Він складав її, показував, і всі налаштовувалися на позитив, починали посміхатися, хвилювання відступало… Досвід спілкування з Василем Івановичем під час співу в хорі – безцінний. Він навчав, що колектив – цілісний організм. Навіть після закінчення коледжу не забуває своїх студентів і досі всіх підтримує та допомагає».
Анна Волотовська, випускниця Бердичівського педколеджу 2012-го р., працівник культури: «Коли у мене в коледжі викладав Василь Іванович Пупін, він був не просто педагогом, ставився до всіх по-батьківськи. Я називала його подумки «татком». У хорі «Полісся» була солісткою. У Василя Івановича гарний смак на пісні, і кожна лягає на душу. У нього чудове почуття гумору, виразна міміка і яскраві дотепи. Гарна людина! Ми називаємо свого наставника наш Василь Іванович».
З ювілеєм, шановний Василю Івановичу, з 75-річчям, Майстре хорового співу!
Творчих Вам успіхів, сміливих пошуків і нових звершень, здоров’я, добра, миру й Божого благословення.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Фото: з сайту Бердичівського педагогічного фахового коледжу http://bpedk.com.ua,
особистих архівів Олега Силки, Костянтина Полонського
