|
|
Легкою і виразною музикою народного танцю «Гопак», в якому переплелися радість та душевність, відкрив програму вечора ансамбль викладачів струнно-народного відділу: Юрій Грабовський, Оксана Корнілецька, Леся Василюк та Євген Соболевський. Мелодійно й співуче звучала «Вишиванка» від дуету вокалістів – Анастасії Терепової та Софії Біловус (викладач – Оксана Тимків). Її барвисту красу оспівували поетичні рядки, а перед очима на екрані розцвітали вишиті сорочки та рушники.
Ведуча програми, завідувачка відділу музично-теоретичних дисциплін Антоніна Круковська, розкривала сторінки історії Дня вишиванки, який у 2006-му році запропонувала Леся Воронюк, на той час студентка Чернівецького університету, нині – член Національної спілки журналістів України, письменниця, сценаристка, режисерка, ініціаторка Музею вишиванки в Чернівцях та активна громадська діячка. Ініціатива перетворилася на всеукраїнське свято, що згодом набуло міжнародних масштабів. Слухачі дізнавалися про перші школи вишивки часів Київської Русі, особливості виготовлення полотна з коноплі та льону, різноманіття технік вишивання, яких – понад 180, символіку та орнаменти української вишивки і кольорову гаму вишитих сорочок. Найоригінальніша – Борщівська, її назва походить від регіону – Борщівського району на Тернопільщині. Вишита чорними нитками, вона стала унікальною візитівкою краю і відома не лише в Україні, але далеко за її межами. Мистецтвознавці стверджують, що залишилися два найбільш популярні види вишивки: полтавська та борщівська, в яких закарбовані елементи трипільської культури.
В унікальному документальному повнометражному фільмі « Спадок нації» 2016-го року (авторка ідеї та сценаристка – Леся Воронюк, режисер – Олександр Ткачук) – розповідь про відмінності у вишиванках різних місцевостей та історії людей, у житті яких зіграли важливу роль вишиті сорочки – вираження нашої філософії, культури й традицій.
|
|
Українські воїни, вирушаючи на захист рідної землі, беруть із собою вишиванки. Наші волонтери привозять бійцям вишиті обереги та дитячі вироби, зігріті теплом і любов’ю. Оборонці захищають нас, а ми прагнемо захистити їх…
Зі сцени линула пісня «В нашому серці». У виступі Аліни Савчук (викладач – Світлана Гаврилюк) – сила почуттів, віра у світле майбутнє, подих волі та велика шана українським захисникам: «І залишаться з тобою наші Герої…» Розцвітала цвіт-калиною «Вишиваночка білесенька» у співі Єлізавєти Лозової (викладач – Світлана Гаврилюк), бентежила душу «Коломийкою» Василя Безкоровайного юна піаністка Марія Радкевич (викладач – Тамара Дідус), зворушувала піснею «Мамин оберіг» Марія Лащук (викладач – Інна Бузі). Спалахувала палітрою почуттів мелодія української народної пісні «Спать мені не хочеться», зіграна акордеоністом Євгенієм Слюсарем (викладач – Людмила Зарбишева). Огортала подихом квітучого травня п’єса Павла Шольца «Весняний настрій» у виконанні скрипальки Мазур Вікторії (викладач – Ірина Марців, концертмейстер – Камелія Тодосова). Гра на фортепіано «Маминої мелодії» Міри Шентюрк Єлізавєтою Лозовою (викладач – Тамара Дідус) сколихнула серця ніжністю. Трубач Іван Нікітін викликав світлі емоції мелодією «Скерцо» Володимира Єльчанінова (викладач – Тарас Федорчук, концертмейстер – Камелія Тодосова). Скрипалька Даніела Трачук (викладач – Ірина Марців, концертмейстер – Камелія Тодосова) захопила стрімкою динамікою п’єси «Безперервний рух» Олександра Литвинова. Пісню «За Україну» подарувала слухачам Анна Кухаренко (викладач – Оксана Тимків), надихнувши оптимістичними словами: «Сонечко засвітить на моїй Україні, розцвіте калина, бо ми всі єдині, вільні, сильні, незалежні кожну хвилину…»
Коли звучала пісня «Два кольори» у виконанні дуету викладачів Інни Бузі та Оксани Тимків, що стала улюбленою для багатьох поколінь українців, у залі панувала тиша. Струни душі торкали рядки: «Червоне – то любов, а чорне – то журба…» Пісня, написана у 1964-му році, житиме, поки будуть живі наша мова і наші традиції, які об’єднують людей в один народ…
«Українськими візерунками» Любові Матвійчук полонив дует флейтисток – викладача Зої Грицанюк та випускниці музичної школи Дар’ї Книжник (концертмейстер – Оксана Лисюк). І розливалася музика, наче чистий струмочок у квітучому полі…
Вишиванки оживають у серцях Україною, кожна – символ незламності духу нашої нації та непереборної волі до Перемоги, символ віри, надії і любові.
Травневий концерт готували єдиною командою творча група організаторів – директор Бердичівської музичної школи Інна Бузі, ідейна натхненниця святкового дійства – завідувачка фортепіанного відділу Тамара Дідус, завідувачка відділу музично-теоретичних дисциплін Антоніна Круковська, викладач Оксана Лисюк і весь колектив окрилених мистецтвом, високопрофесійних педагогів та їх вихованці, учасники програми.
Протягом благодійного концерту було зібрано 3000 гривень на підтримку Збройних Сил України. Свято вишиванки відзначили завдяки нашим мужнім, стійким і непереможним воїнам-захисникам.
