Літній пришкільний табір – це не лише місце і час для відпочинку, але й можливість змістовно провести дозвілля, побувати на різноманітних екскурсіях, взяти участь у цікавих конкурсах: інтелектуальних, спортивних, гумористичних, мистецьких, музичних тощо.
Як організувати літній відпочинок школярів, щоб він залишився приємним спогадом для дітей? Як допомогти учням цікаво і змістовно провести час у літньому пришкільному таборі, де мають поєднатися романтика нового і незвіданого, творчий пошук і мрія, відповідальність дітей і складність у виконанні завдань? Саме такі питання поставили перед собою педагоги гуманітарної гімназії №2. Адже, на їхню думку, успіх у роботі залежить від зацікавленості організаторів літнього відпочинку, їхньої енергії, наполегливості, любові до дітей, а також уміння підтримати ініціативу та спонукати до самостійних дій своїх вихованців, організувати творчі колективні справи, бути порадником і цікавою людиною. Тому вчителі гімназії, керуючись висловом В. Сухомлинського, що «Наше завдання – кожною справою здивувати дитину», у літньому пришкільному мовному таборі «Літечко» створюють усі умови для змістовного та цікавого дозвілля своїх учнів, для яких кожен день був би новим відкриттям, новим здивуванням.
Одним із напрямків роботи пришкільного мовного табору є відвідування міських музеїв. Юні гімназисти уже побували у солодкому музеї меду (на базі ДНЗ №15), міському Музеї єврейства та Музеї історії міста Бердичева.
І ось нова зустріч з історією. Побувавши у новоствореному міні-музеї «Скриня», який розташований по вул. Житомирській, 23, діти ознайомилися із дбайливо зібраними організаторами виставки старовинними речами, якими користувалися у побуті наші пращури. Дуже цікаво гімназистам було побачити стародавній рубель (або ж ребрак чи праник), яким прасували свій одяг бабусі. Виправши одяг, вони гладили його за допомогою своєрідної качалки, на яку намотувалася тканина. Укупі з нею застосовувалася товста плашка з рукояткою і карбами. Її рухали по одязі ребрами, вирівнюючи полотно. Пізніше праски нагадували маленькі печі, в середину яких поміщали вугілля, зазвичай березове. Для забезпечення тяги з різних боків робили дірки, нерідко постачали праску трубою. Якщо жар сходив, праскою розмахували в різні сторони, або дули в отвори. Першокласники дізналися, що лише у 1882 році з’явилися електропраски, якими ми користуємося сьогодні.
Учасники табору «Літечко» мали змогу побачити, як виглядала прикрашена декоративним розписом українська піч – символ материнського першопочатку (начала); посуд, яким користувалися наші бабусі: миски, глечики, куманці, макітри, барильця та видовбані з цільного відрізка деревини коритця прямокутної або човноподібної форми ночви, в яких вони прали; старовинне веретено; старі картини у чудернацьких рамках; колекція старовинного посуду; радіоприймачі; музичні інструменти та програвачі з вініловими платівками, які вже остаточно пішли у минуле, та багато-багато інших таких незвичних сьогодні для сучасних дітей речей з минулого.
Зацікавило школярів і зібрання старовинних фотоапаратів: «Фотокор» і «ФЕД», «Київ» та «Зоркий», «Старт» та «Зеніт»… Це викликало неабиякий інтерес у першокласників, які навіть запитали, чи можна одним з цих фотоапаратів зробити селфі?
Побувавши у музеї, члени пришкільного мовного табору «Літечко» щиро подякували організаторам цікавої виставки старожитностей, бо ж отримали великий соціальний досвід та приємні враження. Усі школярі були дуже задоволені екскурсією, відчувши свій зв’язок з багатьма поколіннями людей, що жили упродовж століть на нашій рідній землі і створювали її красу.