У всякому разі такий висновок можна зробити з короткого інтерв’ю, яке дав газеті її керівник Анатолій Сова.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Приводом для такої зустрічі була наша публікація про тендер на проектні роботи з реконструкції реанімаційного відділення лікарні, і головний лікар пообіцяв розповісти все про це відділення та необхідність його ремонту.
Але не тільки за цей ремонт йшла розмова з керівником закладу та головним спеціалістом із закупівель, але й про інші тендери, які останнім часом оголошувала лікарня.
Так, за 150 тисяч гривень в будівлях лікарні мають просочити вогнезахисним розчином дерев’яні конструкції горищних приміщень, за 200 тисяч зробити ремонт вентиляції в одному укритті та за 150 тисяч в іншому. Цікавим при цьому є те, що всі ці тендери виграв один приватний підприємець з Житомира, тому й довелось запитати, чому бердичівські підприємці не взялись за ці ремонти.
Анатолій Миколайович розповів, що приходили бердичівські будівельники, оглядали об’єкти, але коли чули, що по розрахунку доведеться мати справу з казначейством, і, головне, що невідомо, коли роботи будуть оплачені, відмовлялись від співпраці.
Інший тендер – на півтора мільйона гривень проходить зараз на «Прозоро» процедуру подання пропозицій, але поки що там не пропозиції, а тільки питання та звинувачення лікарні у дискримінаційних умовах. Мова йде про встановлення в лікарняному корпусі систем протипожежного захисту та оповіщення. Чесно кажучи, мене теж він зацікавив, адже в техумовах, крім всього іншого передбачено встановлення 350 гучномовців?!.
Та й тут у директора лікарні було зрозуміле пояснення. По-перше: якщо порахувати всі приміщення і кабінети шести поверхів лікарні, підвалу та врахувати довгі коридори, то для якісного оповіщення саме й потрібна така кількість гучномовців. А по-друге: встановлення такої системи не його забаганка, а вимога пожежних інспекторів, яка висунута ще в 2020 році, а в зв’язку з військовим станом вона стала ще актуальнішою. Кошти на її встановлення вже виділила міська рада.
Ну, і щодо проекту реконструкції реанімаційного відділення. Незважаючи на те, що офіційно в тендері брав участь лише Житомирський НДІ (а саме він розробляв подібні проекти для житомирських міських та обласної лікарень), напередодні звертались й інші проектні організації. Бердичівські проектувальники відразу відмовились, а представники з Вінниці приїздили, оглядали, спілкувались, та заявку на участь в тендері подавати не стали.
А щоб переконати в необхідності ремонту відділення Анатолій Миколайович провів журналісту коротеньку екскурсію до реанімації, яка не мала ще капітального ремонту з моменту відкриття в 1991 році. Так, тут додавали і локальні мережі подачі кисню, і обладнання, і косметичні ремонти проводили, але «серце лікарні» потребує вже й повного оновлення. Коштуватиме воно буде орієнтовно до 10 мільйонів гривень, але щоб визначитись точно, і щоб шукати ці кошти в різних бюджетах, саме й потрібно проектно-кошторисна документація.
Не сказати, що цим спілкуванням директор лікарні розвіяв всі сумніви щодо коректного ціноутворення проектних та будівельних робіт, але все ж майже переконав, що в сьогоднішніх умовах в бюджетній сфері інші способи ремонтів і реконструкцій практично неможливі.
На жаль, дійсно в Бердичеві все менше і менше залишається кваліфікованих будівельників та організаторів будівництва. На жаль, ризики затягування бюджетних платежів, або ж взагалі відмова від оплати виконаних робіт залишаються дуже високими. На жаль, різниця між швидкістю, якістю і ціною будівельних робіт є досить вагомою, і не додає довіри всім учасникам цього процесу.
Але, незважаючи на все це, керівництво міської лікарні з оптимізмом дивиться в майбутнє та планує подальший розвиток свого закладу. І це різко контрастує з ситуацією в районній лікарні…