Кругова порука в медичній галузі нашої країни незаперечний факт. Жодного з лікарів, окрім хіба що горезвісного доктора Пі – Андрія Слісарчука, не вдалось запроторити до в’язниці за вбивства пацієнтів, або фатальні помилки, що призвели до їхньої загибелі. Переписується все – від діагнозу до історії хвороби, і як кажуть, кінці у воду. Родичі людей, що загинули, чи отримали каліцтва через некомпетентність ескулапів, можуть роками безрезультатно судитись з медичними закладами, в той час, як винуватці спокійнісінько працюватимуть собі далі. А потім, вийдуть на заслужений відпочинок і отримуватимуть призначену державою пенсію та інші виплати.
Як повністю змінити медичну галузь, щоб залишити людей, які дійсно працюють на своєму місці, поки що невідомо. Не до кінця доведені реформи внесли ще більший хаос в галузь охорони здоров’я і він продовжує набирати масштабів. Хабарі, платна безкоштовна медицина, приватна практика, домовленості з аптеками та багато чого іншого міцно вкоренилось, зрослось в одне ціле з однією з найдавніших і найгуманніших професій.
Звісно ж, не можна всіх міряти однією міркою, є в медицині професіонали, які працюють саме в нашій реальності за мізерні зарплати, але їх на жаль, одиниці. А в таких невеличких містах, як Бердичів, навіть якщо і є незадоволені роботою того чи іншого лікаря, то вони або звертаються до другого, або якщо альтернативи немає, їдуть в обласний центр.
При цьому, у нас в силу розмірів міста, всі все знають, але не виносять це на загал, ніби соромлячись. Так історично склалось, що лікарів ми обираємо спираючись на поради та досвід рідних, друзів, чи знайомих. Тим самим ми стаємо співучасниками, за нашою мовчазною згодою, лікарі, які мали б відповідати за свої вчинки перед законом, як мінімум, отримують догану і працюють далі.
Зверхньо-іронічне ставлення до тих, хто намагається вголос говорити про існуючу в галузі бердичівської медицини проблему, вже звичне явище. Дещо дивно правда бачити відповідну реакцію міського голови, який на перший погляд повинен вболівати за якість охорони здоров’я в Бердичеві. Натомість, почувши від журналістів на засіданні виконкому про некомпетентність конкретного лікаря, мер Бердичева, зазначив, що звісно, іноді батькам чи пацієнтам може видатись поведінка того, чи іншого лікаря некоректною. А от якраз різницю між некоректним ставленням до пацієнтів і лікарською некомпетентністю очільнику міста могли б пояснити сотні батьків, які хоч раз були на прийомі у невропатолога, що працює в дитячій поліклініці.
«Ваша дитина ніколи не зможе ходити», «Гіперактивний», «Він буде інвалідом, або відставатиме в розвитку», – такі слова з вуст лікарки не раз вганяли батьків новонароджених у глухий відчай. Непоодинокі випадки неправильно встановлених діагнозів та лікування, що значно погіршує стан дитини, вже є впізнаваним фірмовим стилем добре відомим бердичівлянам, які звертались до дитячого невропатолога. З наслідками такого «лікування» борються зазвичай в обласному центрі, де добре знають пацієнтів, що потрапили до рук лікарки з Бердичева.
Втім, факти про які на рівні не лише чуток знає все місто, частково заперечує головний лікар бердичівської ЦМЛ, посилаючись при цьому на численні подяки саме цій лікарці в скриньках довіри. Але тим не менш, щоб остаточно прояснити ситуацію, Лариса Бабікова, очільниця міської медицини, запропонувала влаштувати відкриту зустріч з лікарями з області, пацієнтами, які не з чуток знають про роботу дитячого невропатолога та власне з самою лікаркою, щоб з’ясувати хто говорить правду в цій довгій історії.
Про місце і час проведення зустрічі ми повідомимо згодом, а поки що чекаємо на людей, які можуть відкрито прийти і розповісти про її роботу. Робота над помилками повинна проводитись для того, щоб ми розпочали жити в нових умовах, адже саме так створюється нова реальність.
Анна Павловська