Зовсім нещодавно на другому поверсі районної поліклініки величезні черги шикувались біля кабінету місцевого ортопеда-травматолога. А все тому, що двох лікарів-хірургів ще минулої весни мобілізували до війська. На цілий рік Олександр Стоцький та Віталій Добровольський стали військовими медиками, як того колись навчались в медінституті, ні грама не задумуючись, що такі специфічні знання їм колись знадобляться.
Короткі збори в 26 артилерійській бригаді, куди були призначені начмедами дивізіонів наші лікарі використали для відновлення навичок, комплектування медпрепаратів та консультацій та знайомств із такими ж мобілізованими артилеристами. Як без допомоги небайдужих бердичівлян не змогли б виїхати артилерійські тягачі, так і без допомоги колег-лікарів не були б укомплектовані ні аптечки, ні медичні автомобілі. А вже зовсім незабаром довелося використовувати їх у справжніх бойових умовах.
Військові, які прийшли минулої п’ятниці привітати Олександра Стоцького з днем народження були небагатослівними і згадувати жахи військових буднів не дуже й хотіли. Вони називали міста, де довелось «побувати» їхньому дивізіону – Амвросіївка, Волноваха, Дебальцево, – тепер ці назви відомі всім українцям, і без лишніх слів можна було представити, що їм довелось пережити. Згадали вони, як їх начмеду доводилось їхати своїм автомобілем одразу за наступаючою піхотою а назад дуже швидко повертатись з пораненими бійцями. На жаль, доводилось вивозити і тих, яким медична допомога була вже непотрібною…
Воїни дякували також і лікарям та медичним працівникам, яким довелось тут, в тилу, виконувати ту роботу, від якої відірвали на рік районних хірургів. Сам же Олександр Стоцький, з усмішкою згадував, як майже півроку після мобілізації, йому телефонували пацієнти і просились на терміновий прийом. Він нікому не відмовляв, але попереджав, нехай завчасно беруть квиток на Донецький поїзд, і в полі, не доїжджаючи Ясиноватої, зможуть його знайти.
Медсестри згадували в свою чергу, як збирали торби, зачувши, що хтось із лікарів збирається в кількаденну відпустку. І продукти, і медикаменти, і ще чимало потрібних речей збирали, купували та передавали. Головний лікар районки Дар’я Володимирівна особисто тримала на контролі це питання, та часто сама відвозила що треба і куди треба.
Численні відвідувачі поліклініки дружніми оплесками підтримали привітання військових та квіти від помічника народного депутата Олексанра Ревеги, адже вони теж щиро поважають своїх лікарів та бажають їм здоровя і миру.
Після повернення з війни у мирне русло довелось входити швидко й енергійно. «Хоча і підзабулись трохи лікарські засоби, діючі речовини чиїх дозування, але дві-три операції та безперервний потік відвідувачів, дуже швидко відновили мирні знання і навички», – так розповів нам про свою адаптацію Олександр Стоцький.
А у військових на наступному тижні – наступні зустрічі. Члени обласної спілки воїнів АТО, яка базуються в Бердичеві, розповіли, що вони стараються не забувати нікого, ні поранених побратимів, ні тих, хто не може добути необхідні довідки, ні сім’ї загиблих героїв.