Середа, 6 Липня

  • Dimpokrivli

                                                                                          Ми у  Facebook

Світлана Семчук

Світлана Семчук

Журналіст редакції газети "РІО-Бердичів"

До закінчення 2016 року залишилося не так вже й багато часу – два місяці. Тому Бердичівська міська рада, зібравшись на останній сесії, голосуванням присутніх депутатів затверджувала деякі зміни до міського бюджету, адже не на всі напрямки та об’єкти міста вдалося залучити кошти та використати в повному об’ємі до кінця поточного року. Тому з одних розпорядників коштів невитрачені суми знімали і перекидали на іншу сферу, де вони були б необхідними. Після внесених змін , з якими у більшості випадків депутати погоджувались, стало зрозумілим і те, що не лише витрачає, але й економить гроші міського бюджету Бердичівська міська рада. Причому економія по одній галузі, а точніше розпоряднику, склала 180 тисяч, що в принципі не так вже й мало.

Кількість маршруток, які щодня курсують містом у різні мікрорайони, відвозячи людей на роботу та з роботи, додому та у справах, у Бердичеві не так багато, звичайно, як у Житомирі чи інших подібних містах, але, на перший погляд, ніби вистачає. Одних транспортних засобів більше, наприклад, маршруту №1, бо ним користується більше містян, та й вони іноді бувають забитими по вінця. Далі слідом йде №6, що курсує з Червоної гори до площі Седлецької, №2 – до ТОВ «Нове Тисячоліття». Є ще й №3, 5, 7, 9, 10…, кожен з яких має свій маршрут. І все ніби нічого, якщо не враховувати, що іноді на транспортні засоби доводиться чекати, але для декого шлях додому після приїзду маршруту до кінцевої зупинки стає насиченим перешкодами, які не всі можуть подолати.

Як тільки в місті торкаються теми води, одразу ж сиплеться ціла купа обурень та претензій, що перетворюються не лише в дискусії, але іноді і в сварки. Нарікань на неякісну воду або, як її ще називають, субстанцією, що тече з кранів, у бердичівлян багато. Ще більше їх не так давно стало після новини, що для ремонту та оновлення водовідведення місто планує взяти кредит у 11 мільйонів євро. І тут бердичівляни взагалі отримали шок та в один голос кричали, що за цей кредит не розрахуються ані вони, ані навіть їхні діти та внуки.

Зустрічі з рідними та близькими людьми – це завжди радісні та приємні моменти. А якщо це зустрічі після довготривалої розлуки, то і радість ця стає подвійною, а приємні моменти стають найкращими в житті.


Довгоочікуваний приїзд мужніх синів України, котрі стоять на варті миру нашої країни, відбувся у суботу, 22 жовтня. На пероні залізничного вокзалу з квітами в руках стояли ті, чиї татусі, чоловіки, сини та кохані давно вже змінили звичайне буденне життя на військову форму, присягу вірності своєму народові і на почесну місію – захист цілісності та незалежності своєї держави.


Військовим оркестром, з прапорами в руках та короваєм на вишитому українському рушникові зустрічали бердичівляни військових 26-ї абр, мобілізованих у 2014-2015 роках під час 6-ї хвилі. Нині згідно Указу Президента будуть звільнені в запас військовослужбовці, які відслужили встановлені строки військової служби в особливий період, і не виявили бажання продовжити службу в лавах ЗСУ або інших підрозділах за контрактом.


До військових, які повернулися додому, звернувся командир 26-ї абр Андрій Маліновський зі словами вдячності за виконання бойової задачі так, як наказували, без втрат. Окремо він висловив подяку батькам, дідусям і бабусям, дружинам та коханим за те, що підготували справжніх чоловіків, які, не дивлячись ні на що, не дивлячись на відстані та певні негаразди, завдяки моральній підтримці найрідніших, захищали Україну.


Від імені міського голови з успішним виконанням бойових завдань та поверненням додому привітав військових Михайло Гайченя, побажавши міцного здоров’я, щастя та достатку.


Відповідно до наказу командира бригади, за успішне виконання завдань військовослужбовців, що приїхали із зони бойових дій, нагородили відзнаками, які вручали командири підрозділів. З радістю та сльозами на очах вітали та обіймали своїх рідних матері, дружини, дітлахи… І гучно лунали заклики: «Слава 26-й абр! Слава нашому славному місту Бердичеву! Слава Україні!».

В нашому місті поряд з тими будинками, які були збудовані 20, 30 чи 40 років тому і в яких комфортно та зручно проживають бердичівляни, є і ті будинки, що сягають своєю історію в глибоку давнину. На жаль, таких немало і нині вони вже вважаються аварійними, потребуючи знесення.

Здавалося б, вже кілька місяців питання закриття комунального підприємства «Бердичівська міська редакція радіомовлення» не піднімалося і не озвучувалося. Начебто наступила тиша, тих бурних дискусій та обговорень, що їх спостерігали депутати на засіданнях виконавчого комітету та особливо на сесіях міської ради, а там були задіяні усі, вже давно не було чути. Поясненням цього є те, що Програму розвитку інформаційного простору міста на перших три квартали на минулих сесіях затверджували, тому міське радіо продовжувало свою роботу, хоч декому це і не подобалося.

У місті активно проходить підготовка до засідання 12 сесії Бердичівської міської ради VII скликання, що відбудеться у п’ятницю, 21 жовтня. Напередодні члени постійних комісій протягом кількох годин обговорювали важливі питання, дискутували та приймали рішення про винесення питань на сесію. Для депутатів ці зібрання, напевно, стали приємною процедурою, враховуючи те, що останні дві сесії були позачерговими і попрацювати комісіям не вдавалося. Це викликало масу невдоволень та обурень на адресу міського голови.

Ранішня тиша ранку вівторка для мешканців мікрорайону «Червона гора» розвіялася звуками комунальної техніки, стукотом та оживленим рухом будівельників. Тут, по вулиці Братів Міхеєвих, активно розпочалися будівельні роботи по зведенню багатоповерхового будинку для військовослужбовців. У пам’яті жителів цієї вулиці залишаються перші дві спроби будівництва житла на цьому місці, котрі не увінчалися успіхом. Проте нині, як кажуть, третя спроба має бути вдалою. Бо тендер уже виграно, так само як і виділено на початок будівництва кошти у розмірі 15 мільйонів гривень. 

Споконвіку доля випробовує нашу країну на мужність та витривалість. Століттями славні українські сини боролися за незалежність та самостійність держави, в якій вони жили. Земля славилася українськими князями, що захищали свої території, гетьманами та козацтвом, які виборювали свободу, ветеранами, які стали на захист України в роки Другої Світової війни.

Завжди усміхнений, веселий, з добрим серцем та душею, розумний, товариський і всесторонньо талановитий - Радіслав Атішев. Він міг би обрати інший шлях в житті, стати відомим музикантом чи, можливо, співати на великій сцені, бо мав неймовірний голос та грав на кількох музичних інструментах. А головне – він мав би створити сім’ю, виховати діточок та стати для них прикладом, щодня навчаючи добру, як свого часу його навчала мама Оксана Феодосіївна. Та він пішов туди, де за це добро і за мир потрібно боротися, де звичайні сірі будні є справжнім адом, де проявляється не талант музиканта, а талант військового, який 27-річний Радіслав показував гідно і достойно. Пішов…, але живим не повернувся.

bazar 800

  • asenposlugi1
  • pamyat
РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.