Письменник, книги якого широко обговорюють в Україні та за її межами. Письменник, плідна діяльність якого відзначена низкою літературних премій, в тому числі трьома міжнародними відзнаками та відзнакою «Золотий письменник України» за найбільші наклади. Мирослав Дочинець – людина всесторонньо розвинена. Журналіст, член Національної спілки письменників України та Асоціації письменників України, автор 20 книг, написаних, як зазначив сам письменник, українською «рафінованою» мовою.

Популярне Оголошення !

КУПУЄМО ВРХ КОНЕЙ І МОЛОДНЯК

Сільгосп твариниКуплюБердичів

Дорого. Тел. 098-467-52-22, 095-755-21-28  

Суботнім ранком бердичівляни мали змогу поринути у новий, багато для кого ще не звіданий світ військового життя. Побачити, як працюють та як проходять підготовку військовослужбовці, яку військову техніку має у своєму арсеналі Бердичівська 26-та абр, прийшли усі бажаючі на день відкритих дверей, що його влаштувала військова частина.

Представники нелегкої, але такої важливої і почесної професії, які дарують людям надію на краще, своєчасно подають руку допомоги тим, хто цього потребує, люблячі і терплячі, відповідальні і наполегливі – працівники соціальної сфери. Для багатьох з них слова Івана Франка «Життя людини до тих пір має цінність, поки людина може допомогти іншим» стали сенсом життя. Величальні слова подяки за виконання важливої місії, покладеної на плечі цих людей, звучали в п’ятницю, 4 листопада, в актовій залі Бердичівської райдержадміністрації на урочистому концерті, присвяченому Дню працівників соціальної сфери.

Вони ті, кого сміливо можна називати професіоналами своєї справи. Вони ті, про кого варто писати легенди. Вони ті, чиї будні не такі, як у звичайних бердичівлян, бо щодня їм доводиться робити те, чому навіть не позаздриш. Це військові, які завжди були мужніми воїнами, прикладом сили, витривалості, героїзму та доблесті. А нині це почесне звання стало гордістю нашої держави. І серед цих відважних, готових ціною власного життя забезпечити мир в країні, спокій та впевненість у завтрашньому дні кожного українця та окремо кожного бердичівлянина, є артилеристи, представники інженерних та ракетних військ. Саме їх вітають 3 листопада, у їхнє професійне свято, саме їм дякують за професіоналізм та готовність прийти на допомогу, незважаючи ні на що.

До закінчення 2016 року залишилося не так вже й багато часу – два місяці. Тому Бердичівська міська рада, зібравшись на останній сесії, голосуванням присутніх депутатів затверджувала деякі зміни до міського бюджету, адже не на всі напрямки та об’єкти міста вдалося залучити кошти та використати в повному об’ємі до кінця поточного року. Тому з одних розпорядників коштів невитрачені суми знімали і перекидали на іншу сферу, де вони були б необхідними. Після внесених змін , з якими у більшості випадків депутати погоджувались, стало зрозумілим і те, що не лише витрачає, але й економить гроші міського бюджету Бердичівська міська рада. Причому економія по одній галузі, а точніше розпоряднику, склала 180 тисяч, що в принципі не так вже й мало.

Кількість маршруток, які щодня курсують містом у різні мікрорайони, відвозячи людей на роботу та з роботи, додому та у справах, у Бердичеві не так багато, звичайно, як у Житомирі чи інших подібних містах, але, на перший погляд, ніби вистачає. Одних транспортних засобів більше, наприклад, маршруту №1, бо ним користується більше містян, та й вони іноді бувають забитими по вінця. Далі слідом йде №6, що курсує з Червоної гори до площі Седлецької, №2 – до ТОВ «Нове Тисячоліття». Є ще й №3, 5, 7, 9, 10…, кожен з яких має свій маршрут. І все ніби нічого, якщо не враховувати, що іноді на транспортні засоби доводиться чекати, але для декого шлях додому після приїзду маршруту до кінцевої зупинки стає насиченим перешкодами, які не всі можуть подолати.

Як тільки в місті торкаються теми води, одразу ж сиплеться ціла купа обурень та претензій, що перетворюються не лише в дискусії, але іноді і в сварки. Нарікань на неякісну воду або, як її ще називають, субстанцією, що тече з кранів, у бердичівлян багато. Ще більше їх не так давно стало після новини, що для ремонту та оновлення водовідведення місто планує взяти кредит у 11 мільйонів євро. І тут бердичівляни взагалі отримали шок та в один голос кричали, що за цей кредит не розрахуються ані вони, ані навіть їхні діти та внуки.

Зустрічі з рідними та близькими людьми – це завжди радісні та приємні моменти. А якщо це зустрічі після довготривалої розлуки, то і радість ця стає подвійною, а приємні моменти стають найкращими в житті.

Довгоочікуваний приїзд мужніх синів України, котрі стоять на варті миру нашої країни, відбувся у суботу, 22 жовтня. На пероні залізничного вокзалу з квітами в руках стояли ті, чиї татусі, чоловіки, сини та кохані давно вже змінили звичайне буденне життя на військову форму, присягу вірності своєму народові і на почесну місію – захист цілісності та незалежності своєї держави.

Військовим оркестром, з прапорами в руках та короваєм на вишитому українському рушникові зустрічали бердичівляни військових 26-ї абр, мобілізованих у 2014-2015 роках під час 6-ї хвилі. Нині згідно Указу Президента будуть звільнені в запас військовослужбовці, які відслужили встановлені строки військової служби в особливий період, і не виявили бажання продовжити службу в лавах ЗСУ або інших підрозділах за контрактом.

До військових, які повернулися додому, звернувся командир 26-ї абр Андрій Маліновський зі словами вдячності за виконання бойової задачі так, як наказували, без втрат. Окремо він висловив подяку батькам, дідусям і бабусям, дружинам та коханим за те, що підготували справжніх чоловіків, які, не дивлячись ні на що, не дивлячись на відстані та певні негаразди, завдяки моральній підтримці найрідніших, захищали Україну.

Від імені міського голови з успішним виконанням бойових завдань та поверненням додому привітав військових Михайло Гайченя, побажавши міцного здоров’я, щастя та достатку.

Відповідно до наказу командира бригади, за успішне виконання завдань військовослужбовців, що приїхали із зони бойових дій, нагородили відзнаками, які вручали командири підрозділів. З радістю та сльозами на очах вітали та обіймали своїх рідних матері, дружини, дітлахи… І гучно лунали заклики: «Слава 26-й абр! Слава нашому славному місту Бердичеву! Слава Україні!».

В нашому місті поряд з тими будинками, які були збудовані 20, 30 чи 40 років тому і в яких комфортно та зручно проживають бердичівляни, є і ті будинки, що сягають своєю історію в глибоку давнину. На жаль, таких немало і нині вони вже вважаються аварійними, потребуючи знесення.

Здавалося б, вже кілька місяців питання закриття комунального підприємства «Бердичівська міська редакція радіомовлення» не піднімалося і не озвучувалося. Начебто наступила тиша, тих бурних дискусій та обговорень, що їх спостерігали депутати на засіданнях виконавчого комітету та особливо на сесіях міської ради, а там були задіяні усі, вже давно не було чути. Поясненням цього є те, що Програму розвитку інформаційного простору міста на перших три квартали на минулих сесіях затверджували, тому міське радіо продовжувало свою роботу, хоч декому це і не подобалося.