З 2014 року головним напрямком діяльності КНП “Госпіталь ветеранів війни” Житомирської обласної ради стає лікування та реабілітація військовослужбовців Збройних сил України, які брали активну участь в захисті України від російського агресора.
З 24 лютого 2022 року колектив медичного закладу також долучається до порятунку життя і здоров’я поранених захисників. Військовий шпиталь, по суті, є однією з цеглинок системи на котрій тримається обороноздатність держави.
Саме про поточну роботу і досягнення військового шпиталю, а також існуючі проблемні питання та виклики після повномасштабного вторгнення росії в Україну і йде мова в інтерв’ю з головним лікарем цього закладу Павлом Юрійовичем Журбенко.
– Павло Юрійович, з якого часу ви очолюєте військовий шпиталь, який є обласного значення, але територіально розташований у м. Бердичіві?
– Моя трудова діяльність в цьому медичному закладі розпочалася саме після початку російсько-української війни у 2014 році. Сам я також є ветераном бойових дій, тому коли до мене звернулися побратими і попросили очолити комунальне некомерційне підприємство «Госпіталь ветеранів війни», то погодився, адже мав налагодити процес медичної допомоги захисникам держави.
Те, що я застав прийнявши посаду – це був зразок минувшої радянської епохи. Довелося в корні перебудовувати роботу закладу, починаючи від ментального підходу до справи лікування та реабілітації пацієнтів, структури, функціонування відділень, до різноманітних інноваційних змін, згідно вимог часу. Вважаю, що зусилля колективу не були марними і ми кардинально змінилися.
– Повномасштабне вторгнення росії в Україну породило незлічену кількість викликів в самих різних сферах життєдіяльності нашого суспільства. Які нові проблемні питання постали перед вашим військовим шпиталем, адже він інтегрований в структуру функціонування Збройних сил України?
– Фактично другий рік триває активна фаза російсько-української війни, початок котрій поклало 24 лютого 2022 року. Саме ця подія і стала наріжним каменем для зміни акцентів нашої діяльності – ми вдруге з 2014 року перебудували свою роботу. До цього ми більше уваги приділяли реабілітаційній складовій, але весна 2022 року поставила наголос на хірургічний та неврологічний профіль і сформувала робочий графік на 24/7. Ми зуміли оперативно налагодити ефективне відновленню наших хлопців після поранень, контузій та різних захворювань. За минулий рік нам вдалося пролікувати майже шість тисяч учасників бойових дій, військовослужбовців Збройних сил України. У відсотковому відношенні збільшилась кількість оперативних втручань внаслідок поранень. Особливо хотілося б зауважити, що 85 відсотків пролікованих у нас бійців повертаються до підрозділів, щоб виконувати свої обов’язки по захисту країни далі.
– Тобто існуюча матеріальна база, котра була у шпиталі, виявилася достатньою, щоб витримати навантаження дещо іншого плану, ніж те, яке було до 24 лютого?
– Наявне на той час обладнання стало базовим для закриття наших першочергових потреб, але ситуація вимагала апаратури з іншим функціоналом, хоча б для тієї ж ВАК-терапії поранень, котрої у нас апріорі не було. Тому адміністрацією шпиталя була терміново налагоджена співпраця з Польщею, Німеччиною, Швейцарією та Францією. Особливо потужною виявилася взаємодія з Польщею, так як ми мали з цією країною давні зв’язки, беручи участь послідовно у трьох програмах з реабілітації під егідою польського МЗС. Саме через Міністерство закордонних справ Республіки Польща ми вийшли на Міністерство національної оборони Польщі. Наш шпиталь підписав договір з Департаментом забезпечення Міністерства національної оборони Польщі на пряме постачання ліків і щоквартально ми отримуємо саме ті медикаменти, котрі вказуємо у своїй заявці. Також першу половину 2022 року Польща допомагала з харчами: злакова, м’ясна, овочева групи. Щоб краще ознайомитися зі станом справ в лікувальному закладі, до нас з робочим візитом особисто приїздила член Сейму Малгожата Марія Гошєвська. Згодом мені також випала нагода бути присутнім на засіданні Сейму та звернутися до його членів зі словами подяки.
П’ятдесят відсотків обладнання, яке ми отримали після 24 лютого, було профінансовано польською стороною. Інша половина, це допомога з Німеччини та Швейцарії. Перелік обладнання досить значний, особливо важливими є ВАК-апарати, карбовані системи фіксації кісткового апарату та ендоскопічна стійка, яка є дуже вартісною і єдиною в своєму класі на всю нашу область, надійшла значна кількість дихальної апаратури, аргоний апарат для зварювання живих м’яких тканин, щоб робити безкровні операції – також єдиний апарат на всю область.
– Сучасна медицина використовує новітні технічні засоби, які не можуть функціонувати без енергопостачання. Як ви вирішили проблему з блекаутами, адже операційне та реанімаційне відділення потребують безперебійного енергозабезпечення?
– В цьому випадку не полишили нас наодинці з бідою благодійні організації з Німеччини, Голландії і Польщі. Також підключилася Бердичівська міська рада. Ми створювали мережу резервного енергопостачання поетапно: в першу чергу забезпечили генераторами відділення, так би мовити, оперативного медичного реагування – хірургічне та реанімаційне, у другу чергу автономну шпитальну котельню, в третю – кухня, яка має потужні електроплити та значну кількість холодильних камер, далі вже суміжні структури і так аж до всіх корпусів.
– Саме завдяки благодійній допомозі вам вдалося не тільки виконувати свої задачі на напрацьованому вже рівні, але й розвиватися в складних умовах?
– Так воно і є, наш колектив завдячує високій результативності надання медичної допомоги пораненим та хворим захисникам України саме закордонним партнерам. На превеликий жаль держава не приділяє належної уваги нашим захисникам, котрі потребують медичної допомоги. Все фінансування йде по стандартній схемі через Національну службу здоров’я України і його недостатньо. Для прикладу візьмемо хоча б 23 гривень на добу на харчування одного пацієнта – на цю суму неможливо скласти збалансований раціон для пораненого бійця. Схожа ситуація і з фінансування медикаментів – 49 гривні на добу. На ці кошти нереально закупити сьогодні необхідний перелік потрібних медичних препаратів.
Завдяки закордонній допомозі наш шпиталь забезпечений ліками на належному рівні, як цього вимагають Рішення РНБО №880, Указ Президента №150, Постанова КМУ №34 та інші законодавчі документи.
Як ми не намагалися вирішити це питання, але другий рік війни закупку медикаментів та харчів нам продовжують здійснювати закордонні спонсори – 80-85 відсотків, 15 – відсотків Бердичівська міська рада та інші ОТГ району. Польські державні структури вже мають наші реквізити, витяги з реєстру, копію ліцензії, що наш шпиталь є державним закладом і за свої бюджетні кошти закуповують для нас всі необхідні ліки. Складається так, що польська держава може профінансувати нас, а українська, чомусь, ні.
– Після того, як ви надали військовослужбовцю першочергову медичну допомогу, тобто, як кажуть, «поставили на ноги», людина повертається до своєї військової частини?
– Наш військовий шпиталь завжди займав позицію, що лікування має бути комплексним – це якісна діагностика, повноцінний лікувальний процес і наступна реабілітація. До того ж реабілітація не тільки фізична, а, особливо, психологічна. Тільки комплексний підхід дає гарантію, що люди, які пройшли випробування війною, бойовими діями будуть в майбутньому здорові, соціалізовані, залишаться в сім’ях та не будуть створювати державі проблеми. І ми максимально намагаємося дотримуватися цього принципу, перш ніж виписати пацієнта.
З 2015 року у складі медперсоналу нашого шпиталя працюють професійні психологи. Саме нашу програму психологічної реабілітації розроблену спільно з санаторієм «Пуща Водиця» та Міністерством у справах ветеранів взято за основу Міністерством у справах ветеранів і вона стала базою для всіх медичних закладів України, які ведуть це питання.
– Виходить, що ваші фахівці стали ініціаторами інноваційних змін в такій важливій галузі, як психореабілітація, що у зв’язку з довготривалими бойовими діями набуває все більшої актуальності.
– Так, ми не стоїмо на місці, а намагаємося рухатися уперед, адже лікарі мають бажання і творчий потенціал до власного розвитку. Однак сьогодні все це відбувається на голому ентузіазмі та спонсорстві, тому для більш результативної роботи потрібні розуміння та допомога від держави. Ми ще стикнемося з масивом психологічних та соціальних проблем серед ветеранів, коли війна закінчиться і люди почнуть повертатися у мирне життя. До них додадуться і фізіологічні негаразди зі здоров’ям. І тут має буде надаватися тільки комплексне лікування, яке в цивільній медицині не розроблене. Як показує життєвий досвід – один рік війни, складає навантаження на здоров’я людини в пропорції прожитих 5-10 років, в залежності від умов в яких вона перебувала. Людина швидше старіє, інакше кажучи фізіологічно та психічно зношується.
Перебування в постійному стресі та з підвищеною долею адреналіну не минає безслідно, до цього додаються ще найрізноманітніші наслідки контузій і ми маємо конгломерат проблем, котрий з часом буде себе проявляти з неочікуваних сторін. Це робота для лікарів на десятки та десятки років. І профілактичним заходом тут має бути проведення всебічної та якісної діагностики кожного воїна, що повернувся із зони бойових дій. І держава вже сьогодні має готувати для цієї роботи сили і засоби, як людські – кваліфікований медичний персонал, так і технічні – відповідна матеріальна база.
Деякі кроки в напрямку реабілітації учасників бойових дій ми почали робити ще з 2015 року. Щодо напрацьованої методики з психореабілітації вже розказував. Саме в цьому контексті ми обладнали на території шпиталю галокамеру, тобто соляну кімнату, яку використовуємо як в прямому лікувальному призначенні, так і як один з елементів групових занять психологів з пацієнтами. І продовжуємо напрацьовувати практичний досвід та формувати теоретичні методи роботи з ветеранами, котрі потребують нашої лікарської допомоги.
– На сьогодні і на найближче майбутнє після нашої перемоги, якими, на вашу думку, мають бути першочергові задачі державного рівня для відновлення наших захисників?
– Держава має активно долучитися до всіх медичних аспектів щодо лікування та психореабілітації ветеранів, налагодити реальне фінансування цієї сфери, а для цього потрібно просто виконувати у повному обсязі існуючу законодавчу базу та підзаконні акти – ось і все.