Аліменти… Як правило, це слово асоціюється із сплатою коштів батьками на користь своїх дітей, однак буває і навпаки. Особливо, коли діти вже повнолітні, а батьки – непрацездатні.
У травні цього року до Бердичівського міськрайонного суду звернулась 76-річна бердичівлянка, яка у своєму позові просила стягнути аліменти на свою користь із 53-річної доньки. Свої вимоги жінка обґрунтувала тим, що вона – пенсіонерка за віком, має багато захворювань і постійно мусить купувати дорогі ліки, а дочка не допомагає їй матеріально.
Відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними, відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є особи, котрі досягли пенсійного віку або особи з інвалідністю, у тому числі діти, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника.
В даному випадку позивачка дійсно є непрацездатною, адже досягла пенсійного віку. Прямих доказів того, що вона справді потребує матеріальної допомоги, жінка не надала, однак пред’явила суду медичні висновки й дані обстежень щодо стану свого здоров’я. Відповідачка, у свою чергу, позовні вимоги матері визнала та не заперечила, що через хвороби та змушена купувати дороговартісні ліки, а це негативно позначається на її майновому стані. Також дочка вказала на свою можливість допомагати неньці матеріально, а суд, зрештою, дійшов висновку про наявність усіх законних підстав для задоволення позову. Починаючи з дня його пред’явлення, відповідачка безстроково зобов’язана сплачувати на користь матері аліменти у розмірі ½ частки свого доходу щомісячно.
Судове рішення вступить у законну силу після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. Також нагадаємо, що під час дії карантину термін оскарження подовжено на час його дії.