За підрахунками банку, жінка була винна йому понад 48 тисяч гривень, три з яких становить тіло взятого кредиту, усе інше – заборгованість за нараховані відсотки, комісію та пеню. Відповідачка надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій визнала тільки тіло кредиту. Свої заперечення щодо повернення решти суми мотивувала тим, що під час укладення договору банк не повідомив її про умови кредитування, а сама угода не містить строку повернення наданого кредиту.
|
|
В ході розгляду справи було з’ясовано, що у 2006-му році бердичівлянка звернулась до банку із анкетою-заявою про приєднання до «Умов і правил надання банківських послуг», на підставі якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Внаслідок цього між сторонами виникли кредитні правовідносини. Базова процентна ставка на той момент становила 22,8% річних, розмір комісії – 1% від суми заборгованості.
Відповідно до наданого банком розрахунку, внаслідок порушення клієнткою зобов’язань, у неї виникла заборгованість розміром 48 463 гривні (2 989 грн. –тіло кредиту, решта суми – несплачені відсотки, комісія і пеня). Також із цього документу вбачається зміна процентної ставки із 22,8% до 30% річних на суму заборгованості, яка відбулась у 2013 році. За вимогами цивільного законодавства, тип процентної ставки (змінювана чи фіксована) визначається кредитним договором. У разі застосування змінюваної ставки, кредитодавець може самостійно зменшувати або збільшувати її та зобов’язаний письмово повідомити про це позичальника. Без згоди останнього кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку.
У даному випадку банк не надав доказів того, що клієнтку було повідомлено про збільшення процентної ставки. Тож і підстав для застосування її збільшеного розміру в позивача не було. За таких умов суд дійшов висновку, що за весь період (2006-2020 рр.) підлягає застосуванню початкова ставка. Відповідно, заборгованість жінки по відсотках становить 9,5 тисяч гривень, а не 44, як того вимагав позивач. Також було встановлено, що анкета-заява відповідачки і витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», які підтверджують укладення кредитного договору, не містять умов про сплату пені за порушення взятих зобов’язань.
Суд розглядає справи лише в межах вимог, заявлених позивачем, і на підставі наданих ним доказів. Цей позов задовольнили частково: бердичівлянка має сплатити фактично отримані 3 тисячі гривень кредиту і 9,5 тисяч гривень боргу по відсотках. У решті вимог банку було відмовлено за безпідставністю. Рішення набере чинності після закінчення 30-денного терміну на подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано.
|
|
