Так сказала у виставковій залі міського Музею історії директор цього комунального закладу Лариса Тарнапольська на відкритті виставки творчих доробок. Адже нині в інтернаті навчається лише 51 так звана «статусна дитина» (тобто дійсно сироти чи такі, батьків яких позбавили батьківських прав), а решта 100 учнів мають батьків, які просто віддали їх в інтернат замість іншої школи. Діти, чиї сім’ї живуть в Бердичеві, щодня приходять з дому і ввечері повертаються додому, ніби в звичайній школі з продовженим днем, а ті, чиї сім’ї живуть в Бердичівському або ж інших районах, залишаються ночувати в школі і лише на вихідні чи свята від’їжджають додому.
Заклад підпорядковується обласній раді, тому нечасто бере участь у бердичівських міських заходах, але сьогодні сталось саме так. У затишній виставковій залі зібрались як педагоги та учні інтернату, так і педагоги інших міських шкіл на чолі з головою профспілки Анжелою Цвєтковою та ще багато творчих і небайдужих бердичівлян.
Директор музею Павло Скавронський розповів присутнім, що виставкова зала тут майже не пустує, що кілька тижнів – і тут проводиться нова виставка. Так, традиційно виставляють свої роботи місцеві художники (остання така відбулась у березні з нагоди Свята весни), а перед нею були експозиції, присвячені освітянам міста та воїнам-афганцям.
За активну участь в культурному житті міста Павло Скавронський вручив грамоти педагогам-наставникам школи-інтернату, чиї вихованці підготували прекрасні експонати виставки та іншим причетним до її організації бердичівлянам.
Знана в Бердичеві майстриня народної творчості Ольга Дзюрбей у своєму вітальному слові сказала, що за радянських часів не було такої уваги до декоративно-прикладного мистецтва, як нині, і що такі вміння можуть дуже згодитись випускникам інтернату у своєму дорослому житті.
Але найбільше оплесків отримали інші привітальними – творчий колектив учнів школи-інтернату «Вулик». Хлопці весело і голосно заспівали українських пісень, акомпануючи самі собі на домбрі, барабанах, бубні та інших інструментах. Не обійшлось, звісно, і без вчителя музики з традиційним баяном, який і є керівником цього ансамблю.
Після таких вітань присутні приступили до більш детального огляду виставки, і тут вже вони не приховували своїх емоцій та захвату красою творчих поробок з картону, дерева, тканини, соломи, бісеру та ще десятків інших матеріалів, які в умілих руках перетворились в справжні витвори мистецтва.
Виставка триватиме кілька тижнів, то ж ознайомитись з чудовою експозицією закликаємо всіх бердичівлян.
P.S. Коли я спитав в педагога-організатора, чи ходили учні школи за останні кілька років у похід з рюкзаками, вогнищем та ночівлею в палатках – відповідь почув негативну. Але про це в інший раз…