В цьому мене переконала начальник управління освіти і науки Бердичівської міської ради Світлана Володимирівна Басюк у короткому інтерв’ю напередодні загальноміської педагогічної конференції та нового навчального року.
В такий напружений для керівника освітньої галузі міста час, вона все ж знайшла ці кілька хвилин, щоб розповісти про особливості нового навчального року, адже на самій педконференції в нас зазвичай лише переглядають фільм про досягнення, роздають грамоти та дивляться концерт.
Найголовнішою особливістю нового навчального року, як це б парадоксально не звучало, є те, що ніяких особливостей в освіті не передбачається. Щоб хто не говорив і не прорікував, у строю залишаються всі освітні заклади міста – 15 шкіл, гімназій та ліцеїв, 13 дитячих садочків (нині вони називаються ЗДО – Заклад Дошкільної Освіти), Центр позашкільної освіти імені Разумкова та дитячо-юнацька спортивна школа імені В.О. Лонського.
Зараз управління освіти, до якого входять всі вищеперераховані заклади є в Бердичеві найбільшим трудовим колективом, де трудяться майже дві тисячі педагогів та інших співробітників, вдвічі більше, ніж в таких найбільших промислових підприємствах міста, як Прогрес чи Фабрика одягу. Та й опікуються вони навчанням і вихованням більше десяти тисяч юних бердичівлян.
В цьому році поки що ще триває ріст демографічних показників, тому цього рік школярів буде на триста більше, ніж в минулому (8676 чол. проти 8388 чол.), а ось приріст вихованців дитячих садочків вже зменшується, і їх буде у новому сезоні 3 тисячі 315, що трохи менше, ніж в минулому.
Педагогічними кадрами освіта забезпечена повністю, за виключенням двох вакансій вчителів інформатики. На запитання, чому не давали оголошення в газету, Світлана Володимирівна відповіла, що поки шукають традиційними методами – пишуть листи в управління освіти та просять університет направити в Бердичів своїх випускників.
А стосовно педагогів-пенсіонерів теж ніяких особливих заходів не вживали. (Останніми днями найперша новина Кабміну була про те, що з вчителями пенсіонерами потрібно укладати строкові контракти – авт.) Їх не так вже й багато, по кілька чоловік на заклад, зате вони є невичерпним джерелом досвіду і гарним наставником для молодих педагогів.
До широко розрекламованої «Нової Української Школи» в Бердичеві теж майже готові. Провели навчання з усіма педагогами, які цього рік набирають перші класи, і навіть з тими, які нині вчать четверокласників, а наступного року теж перейдуть на першачків. З державного бюджету виділили багато коштів, та й місцевий бюджет теж співфінансував закупівлю нових інтерактивних дошок, методичних матеріалів та комп’ютерного обладнання. Але, гроші прийшли трохи пізнувато, і тому лише нещодавно провели тендер на закупівлю спеціальних меблів для першокласників, які вони отримають до початку жовтня, а поки що будуть займатись за старими.
На жаль, бюджетної субвенції не вистачає в повному обсязі на оплату праці педагогам, бо в ній не врахована 10-відсоткова надбавка вчителям, рішення про яку прийняли вже після прийняття бюджету, поділ класів на групи, роботу підмінних педагогів, індивідуальне навчання, та ще багато чого. Влітку міський бюджет вже дотував галузь, щоб педагоги отримали своєчасно так звані «відпускні», але восени така ж проблема може постати і з поточними заробітними платами.
Ремонти в усіх закладах освіти до першого вересня завершуються, за виключенням ремонтів спортивних залів у 1, 7, і 10 школах, на що з міського бюджету виділено майже 4 мільйони гривень.
В їдальні закуплено чимало кухонного та холодильного обладнання, проведені всі тендери щодо закупівель продуктів, то ж учні голодними не залишаться. Знову запитую: «Чи не планували перейти на закупівлю послуг харчування, як це вже кілька років практикується в Житомирі?» У відповідь знову чую компетентне: «Досвід вивчаємо, але поки що працюємо за звичною процедурою».
Черги в дитсадки, як такої, на сьогодні немає. Всіх дітей, що потребують дошкільного виховання влаштовують у заклади. Ведеться лише попередній запис тих, хто потребуватиме місця в наступні навчальні роки. Зараз цим займаються керівники ЗДО, але незабаром буде введено в дію електронна реєстрація заяв в рамках єдиного національного реєстру.
І знову, до середньої освіти. Цьогорічним феноменом є високі результати, показані випускниками єдиної в місті вечірньої школи. Вона базується в приміщеннях СШ №5, і налічує останнім часом більше ста учнів (в тому числі півтора десятка тих,хто вчиться за гратами в 70-й колонії). Але феномен пояснюється досить просто. Протягом року із звичайних шкіл до вечірньої переходять десятки випускників, які орієнтуються на подальше навчання за кордоном. Тут вони отримують непогані атестати і …звільняються від здачі ЗНО.
Не оминули ми в розмові і тему, яка в «епоху» децентралізації стала дуже популярною іноді в багатьох адміністративно-територіальних спорах. «Чи вчаться в школах міста діти з району?». «Так, вчаться». «Чи перераховуються з бюджету району до бюджету міста гроші на їх навчання?». «Ні, не перераховуються». Обмінялись якось були листами про це, і виявилось, що як діти з району вчаться у міських школах та відвідують інші позашкільні заклади, так і діти, які формально прописані в місті, навчаються в багатьох сільських школах.
Для повноти розуміння ситуації в освіті друкуємо поруч таблицю з показниками наповнювальності шкіл та класів за тридцять останніх років. В ній вся демографія, в ній і корінь, і рішення багатьох проблем.
До речі, для більшої інформативності, я попросив начальника управління текст, з яким вона буде виступати на конференції, але при написанні цієї статті його не використав. Там більше десяти машинописних сторінок досягнень як бердичівських вчителів, так і бердичівських учнів. Вони будуть більш доречними на святковій конференції, тим більше, що будуть проілюстровані гарними фотографіями та відеорядом, але це вже буде тема наступної публікації.