Освітянський фестиваль Бердичева зібрав найкращих — РІО Бердичів

Неділя, 16 Червня

  • buhoblik800
  • TehnoMayster remont800

Освітянський фестиваль Бердичева зібрав найкращих

І зібралось таких найкращих дітей, їхніх мам і їхніх вчителів та вихователів кілька сотень з тридцяти з лишком тисяч бердичівлян, чиє повсякденне життя пов’язане з освітою.

 


Адже, лише 1151 педагог працює в бердичівських закладах освіти в яких навчається майже десять тисяч школярів та вихованців дитсадків, більше трьох тисяч з них займаються в позашкільних закладах як управління освіти (ЦПО імені Разумкова та ДЮСШ імені Лонського) так і управління культури (художня та музична школи). Додати до них ще 20 тисяч тат і мам, які щоденно протягом дев’яти місяців щось питають в дітей про уроки, ось і вийде цифра, озвучена в першому абзаці статті.

 


Отже, в суботу, в міському палаці культури імені Шабельника та біля нього, тобто, там, де кілька разів на рік проходить ярмарка товарів місцевих виробників, відбувся перший Фестиваль освітянських ідей «Спільний освітній простір: відкриваємо Бердичів». А про ярмарку згадалось недарма, адже цей фестиваль дійсно нагадував веселий і гамірний ярмарок, де на кожному кроці відвідувачу пропонували щось намалювати, чимось погратись, десь сфотографуватись і до того ж, абсолютно безкоштовно. У відповідь вимагався лише гарний настрій,посмішки, цікавість і допитливість.


Розпочали фестиваль своїми короткими виступами заступник міського голови Валентина Адаменко та начальник міського управління освіти Світлана Басюк. А потім запропонували всім відвідувачам прикрасити дерево яскравими квітами, що майже всі присутні із задоволенням і зробили. А вже через кілька хвилин фойє другого поверху МПК, де розташувалось більшість фестивальних локацій, заповнилось дітьми та їх мамами (було навіть помічено кілька татусів), і ярмарка-фестиваль покотилась запланованим маршрутом.


Біля стенду медколеджу діти фотографувались із скелетом, роздивлялись макети внутрішніх органів і задавали десятки питань студентам-медикам. В контактному зоопарку взялись кормити підготовленим кормом одразу всіх його мешканців, і не факт, що кожному дістались страви, які він полюбляє. А найбільше охочих було в імпровізованій хімічній лабораторії, де на очах відвідувачів розчини змінювали свій колір, повітряні кульки надувались з пляшки, а в мікроскопі можна було спостерігати яскраві хімічні реакції.


До стендів з безліччю фігурок, виготовлених з конструкторів Лего, які представили на фестивалі п’ять дитсадків міста, що беруть участь в програмі співпраці з виробником цих розвиваючих іграшок, діти підходити трохи боялися. Можливо тому, що біля них стояли строгі тьоті-виховательки, а можливо тому, що розуміли, що одним випадковим порухом руки можна розвалити ці казкові палаци, іграшкові міста і фігури їх мешканців.


Значно більше дітям подобались ті локації де можна було щось клеїти, щось вирізати, щось майструвати, щось малювати і навіть, відчути себе археологом, викопуючи з піску кістки доісторичних динозаврів.


Біля старої карти Бердичева та стенду, який курувала методист ЦПО імені Разумкова частіше зупинялись старші діти, а також дорослі відвідувачі. Тут вони могли дізнатись про історію нашого міста. Порівняти старі фото будівель з нинішніми, побачити на старій топографічній карті міста (1964 року) об’єкти, яких давно вже немає, наприклад мережу вузькоколійних залізниць, в тому числі і під’їздні шляхи з глиняних кар’єрів до цехів колишнього цегельного заводу. Та, що там шляхи, вже й заводів давно немає ні цегельного, ні рафінадного, ні шкіряних. А з меблевою фабрикою, взагалі цікава річ – на цій карті її ще немає, в реальності її вже немає. Тобто, вся її історія помістилась в період від видання карти, до минулого року, коли повністю розвалили головний складальний корпус підприємства.


Так само, більшість дорослих відвідувачів фестивалю (в основному, шкільні вчителі) стали учасниками своєрідного уроку історії, який о тринадцятій годині проводив відомий в Бердичеві краєзнавець Анатолій Горобчук. На жаль, зовсім не було відвідувачів на наступному уроці, де представляв свої (теж історичні) роботи гурток тележурналістики з 11 школи під керівництвом Олександра Драгана. Можливо тому, що біля МПК в цей час стояли поліцейський і пожежний автомобілі і охочих посидіти за їх кермом не бракувало.


Екологічний центр представив цікавий атракціон у вигляді стежки з різноманітних матеріалів, яку потрібно було пройти босими, щоб відчути і тепло дерев’яних зрізів, і м’якість піску чи трави і мулькість щебеню чи каміння. Навіть керівники нашої освіти не утримались, щоб пройтись такою стежкою з природних матеріалів.


Щоправда, напевно, набагато цікавішим було б іти по камінцям чи піску в місцях їх природного залягання – в горах Карпат, чи барханах поблизу Херсону, або ж хоча б по траві чи глиці лісів навколо Бердичева. Але до намету, який напнули тут же під деревами, черги охочих не було. Бо не було кому представляти туристичний напрямок, який майже зник з мапи Бердичівської освіти кілька років тому, коли останні ентузіасти цієї справи подались на заробітки. То ж і зразки альпіністських вузлів, які залишились ще після них, нікому було не розв’язувати, ні зав’язувати.


Зате, тільки-но ведуча оголошувала про якісь танцювальні конкурси та спільні танцювальні па, як відразу перед сходами шикувались десятки вихованців різноманітних танцювальних колективів, а перед ними майже така ж кількість мам з телефонами, які знімали на відео нехитрі рухи і мріяли, як їхня донька підкорює вершини телевізійних конкурсів талантів.


Відшумів перший освітянський фестиваль аж лише надвечір, коли експонати, обладнання, тварин і рослини почали розвозити по місцях їх постійної дислокації, чим ще раз довели схожість цього дійства з ярмаркою. Але якщо на ярмарку мірилом успішності є кількість виручених коштів, то на фестивалі з цим складніше.


Якби, наприклад, такий фестиваль організовувала б асоціація приватних дитсадків і шкіл, тоді було б ясно – це рекламна акція, і чим більше під час такої акції буде заангажовано клієнтів, тим вона й успішніша. Але, в Бердичеві немає ні приватних дитсадків (повноцінних), ні приватних шкіл. Батьки, хіба що вибирають між тим в яку комунальну школу віддати дитину, чи до якої вчительки.


Звичайно, хотілося б сподіватись, що побачивши стільки цікавого і корисного, ще більше батьків наступного року віддадуть своїх дітей до гуртків та секцій закладів бердичівського позашкілля, а навичками, отриманими там, діти сповна скористаються при виборі майбутньої професії чи долі. І якщо так, то перший освітянський фестиваль пройшов в Бердичеві недарма, а до другого буде час і самим підготуватись, і підготувати до нього більше дітей та їх батьків.

IMG 0953

IMG 0954

IMG 0961

IMG 0965

IMG 0969

IMG 0970

IMG 0979

IMG 0980

IMG 0981

IMG 0987

IMG 0994

IMG 0996

IMG 0998

IMG 1000

IMG 1001

IMG 1003

IMG 1006

IMG 1009

IMG 1010

IMG 1012

IMG 1013

IMG 1014

IMG 1016

IMG 1024

IMG 1028

IMG 1029

IMG 1030

IMG 1031

IMG 1034

IMG 1035

IMG 1037

IMG 1041

IMG 1042

IMG 1047

IMG 1048

IMG 1055

IMG 1059

IMG 1067

IMG 1069

IMG 1070

super cina

 

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/

anoliya zb 800

  • asenposlugi1
  • moloko2
  • avtoshkola1
  • pamyat

rif800

На правах реклами

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. МЮДа 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 2-15-73, +38096-256-67-50
E-mail: rioberdychiv@gmail.com
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.