Виявилось, що в деяких з них керівник називається не директором, і навіть не виконуючим обов’язки директора, як це було близько двох років, а головою ліквідаційної комісії. Тобто, чутки про закриття все-таки мають своє підґрунтя. І все ж вдалось вияснити наступне.
|
|
ПТУ №12 з листопада минулого року перебуває у стані реорганізації у зв’язку зі своїм об’єднанням з ПТУ №4. Викладачі працюють тут до квітня місяця, а що буде потім не знають. Керує процесом об’єднання колишній директор четвертого училища Вадим Едуардович Климов, який юридично і є головою ліквідаційної комісії.
Він люб’язно погодився розповісти журналісту про особливості цього «реформування». Розпочалось воно з розпорядження голови ОДА №215, прийнятого ще в червні минулого року Ігорем Гундичем, хоча вже кілька років ні для кого не секретом є криза професійної освіти. З кожним роком зменшується набір учнів на робітничі спеціальності, хоча роботодавці випускників забирають «з руками і ногами». Як результат, училища, в яких колись навчались по 400 – 500 осіб, ледь-ледь набирають сотню учнів. Демографічна криза призвела до того, що за випускника 9 класу борються і третя ступінь загальноосвітніх шкіл, і коледжі на базі колишніх технікумів та училищ, а у кінці цього списку стоять колишні ПТУ.
Саме тому було прийнято рішення (сформульоване у вищезгаданому розпорядженні) про об’єднання 4 і 12 училищ в один професійно-технічний центр. При цьому скоротяться посади одного директора, двох заступників директора, чотирьох бухгалтерів, психолога та деяких педагогів загальноосвітніх дисциплін. Це дозволить скоротити витрати на навчання одного учня, які нині доходять до 50 тисяч гривень на рік, що цілком порівнювано з собівартістю навчання у провідних університетах країни.
2019-2020 навчальний рік всі навчатимуться так, як і раніше, але яким буде набір на наступний рік, обсяги, спеціальності, терміни - цього поки що ніхто не знає. Проблемою, яка додає невизначеності є і юридична казуїстика з передачею ПТУ з балансу Міністерства освіти України на баланс обласної ради. Будівлі, буцімто, передали, а в цілому заклади – ні. І зараз, навіть, якщо якісь питання керівники закладів ставлять міністерству, там кажуть: «Ви вже не наші». Коли ж питання лунає до ОДА, там відповідають: «Ви ще не наші».
|
|
Одним з досягнень четвертого училища директор назвав те, що лише в них залишилось гаряче харчування для дітей-сиріт, коли в інших міських училищах їжу просто компенсують їм грошима. Випускники училища стовідсотково влаштовуються на роботу, навчатись на електрика останнім часом прийшло чимало дівчат, а одна дівчина навіть розпочала освоювати професію токаря.
Фактично, майже те ж саме розповів і виконуючий обов’язки директора Бердичівського професійного будівельного ліцею Валентин Станіславович Шеренгівський. Він лише розкрив ще один момент, який іноді є вирішальним для випускника 9 класу. Це – стипендія. Якщо у ПТУ стипендія до 500 гривень, то у коледжі – близько 800 гривень. І, банально, ці триста гривен вирішують долю випускника. А приймає таке рішення навіть не сам вчорашній школяр, а його батьки, які просто на калькуляторі рахують, на скільки дешевше їм буде «здати» доньку чи сина у коледж, назва якого навіть звучить набагато престижніше.
Будівельний ліцей ні до кого поки не приєднують, бо тут трохи випередили події і почали спеціалізуватись на короткотермінових курсах по підготовці працівників будівельних професій. Адже це в нас лише замовники вірять, що будівельна бригада вміє все робити, а у Польщі чи у Німеччині потрібно показати відповідний документ.
У кінці минулого року ліцей відвідав навіть заступник міністра освіти України, який разом із заступником голови ОДА, що курує напрямок освіти, відкрив навчально-практичний центр з професії "Монтажник систем утеплення будівель". За минулий рік тут пройшло навчання 14 осіб.
Але як буде співвідноситись в ліцеї традиційне кількарічне навчання і новітнє кількамісячне чи, навіть, кількатижневе у наступні роки теж незрозуміло. Регіональне замовлення на будівельників буцімто і є, але учнів під нього набрати не вдається. Деяку надію дають ОТГ Бердичівського та інших близьких районів, які рано чи пізно збагнуть, що утримувати школи третього ступеню для двох-п’яти учнів для них дуже невигідно, і почнуть активніше присилати своїх дев’ятикласників на навчання до ліцею. До речі, тут саме для таких учнів тримають нині вільними більше п’ятдесяти місць у гуртожитку.
Що стосується колишнього 33-го ПТУ, яке нині носить горду назву «Бердичівське вище професійне училище», то згідно того ж розпорядження №215, до нього мають доєднати ще три ліцеї аграрного профілю - Андрушівський, Любарський та Турчинівський. Хоча вже давно це училище випускає не тільки трактористів-машиністів, слюсарів з ремонту сільськогосподарських машин, водіїв, а й кухарів, продавців та покоївок…
При підготовці цього матеріалу я запитав у відповідальних працівників Бердичівської міської ради, чи долучали їх до процесу реформування ПТУ, чи хоча б питали думки або якихось пропозицій, на що отримав негативну відповідь. Напевно, обласним чиновникам вистачило «думок» і «пропозицій» у 2016 році, коли ні з того, ні з сього фінансування професійної освіти кинули на міський бюджет. Через рік знову забрали його на рівень області, але розбиратись детальніше з проблемою ніхто не став. Хоча ще тоді, на сторінках газети ми давали пропозиції, які змогли б вивести галузь із штопора.
P.S.
Штопор — в авіації — особливий критичний режим польоту літака, викликаний автообертанням навколо вертикальної осі зі зниженням. У штопор можуть входити навмисно і ненавмисно, з будь-якої висоти польоту…
Плакат, який стоїть перед колишнім ПТУ №12, вже застарів...
