Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
|
|
У мирний час у захисній споруді коледжу проводили заняття з цивільної оборони. Випускниця навчального закладу, нині заступник директора з виховної роботи БФКПЕП Олена Кухарук, пам’ятає, як відбувався інструктаж із безпеки життєдіяльності та щодо дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Тоді ніхто не думав, що бомбосховище знадобиться і тут укриватимуться жителі мікрорайону під час сигналів повітряної тривоги. Війна пришла непрохано та несподівано, зачепивши всіх, зруйнувавши звичний уклад життя.
І з перших днів повномасштабного російського вторгнення у коледжі стали вирішувати питання оновлення захисного укриття, розповіла Олена Миколаївна: «Спочатку заклад перейшов на дистанційну форму навчання. Поступово, не рахуючись із відпустками, адміністрація, викладачі і технічний персонал облаштовували бомбосховище: шпаклювали, чистили, мили, клали плитку, білили й фарбували стелю та стіни… В укритті є аудиторії для часткового проведення занять під час повітряної тривоги, санвузол і два евакуаційні виходи. Подбали про запас продуктів, води тощо. Згодом директору Бердичівського фахового коледжу промисловості, економіки та права Івану Омеляновичу Демусю прийшла ідея художнього оформлення приміщення, арт-об’єкти якого матимуть національно-патріотичну спрямованість. Колеги підтримали задум. Ініціативна група врахувала пропозиції студентів, і восени стали втілювати мистецький проєкт». За справу взялася художник коледжу Олена Фоміна.
На першій картині – неосяжне поле соняхів під чистою блакиттю неба та постаті дівчини-українки в національному вбранні і воїна-захисника. Потім з’явились інші сюжети та образи: символ рідної землі – калина з червоними кетягами ягід, забуяли маки серед золотистого колосся, потягнулися до сонця стрункі мальви, посміхнулися синіми очима волошки, затріпотіли ніжні ромашки... На інших картинах – голуб миру, карта України, осінній пейзаж із деревом у сяйві кольорів… А між роботами художниці – поетичні рядки Тараса Шевченка: «Свою Україну любіть. Любіть її… во врем'я люте…», Володимира Сосюри: «Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну...», проникливі вірші Дмитра Павличка, Миколи Сингаївського та інших майстрів слова, які надихають і зміцнюють віру в Перемогу, в мирне та щасливе майбутнє.
Мистецькі твори залишаться на роки як символ єдності українців і прагнення до волі нашого народу та промовлятимуть до наступних поколінь...
|
|
|
|
