Звичайно ж, сьогодні установа, звична нам по назві «військкомат», називається по-іншому – «Бердичівський районний територіальний центр комплектування і соціальної підтримки». Але нова назва поки що не прижилась у широкому вжитку, тому й зручніше іноді вживати стару. В ній є корінь від слова «військовий», а в новій назві нічого про військову справу не нагадує.
Але облишимо питання філологічного трактування і перейдемо до розповіді про поточну діяльність центрів комплектації, як це й обіцяли в минулій публікації.
Програма курсу «Захист вітчизни», який читають у старших класах всіх українських шкіл зазвичай мала закінчуватись польовими заняттями та стрільбами зі справжньої зброї, але ось уже кілька років підряд такі заходи не проводились. Два роки карантин заважав, а минулого року, внаслідок повномасштабного вторгнення агресора ні військкоматам, ні військовим частинам було не до цього.
Цьогорік таку необхідну для виховання молодого покоління справу було відновлено. І сьогодні журналісту пощастило побувати на гарно організованому заході, який, без сумніву, надовго, а, може, й на все життя (я, наприклад, досі пам’ятаю такі стрільби на приміському полігоні) запам’ятається старшокласникам.
Фахівці центру комплектації провели чималу організаційну роботу, щоб узгодити з закладами освіти формат і дату цих своєрідних «польових» зборів, привезти дівчат і хлопців у визначене місце, а військові бойової частини, в свою чергу, все організували на місці.
Старшокласників Райгородоцької, Семенівської, Швайківської, Гришковецької та Краснопольської громади розділили на дві черги. І поки одні дивились фільм про історію частини та слухали екскурсовода музею частини, інші проходили курс медичної підготовки, розбирали зброю та споряджали магазини і патронні стрічки.
Та найбільш очікуваним етапом військової підготовки була, звичайно ж, стрільба із справжнього автомата справжніми кулями. І хлопці, і дівчата отримували серйозний безпековий інструктаж, одягали каски, бронежилети і виходили на вогневий рубіж. Тут знову інструктаж, допомога в прицілюванні, і нарешті команда «Вогонь!»
По черзі всі етапи занять половина старшокласників пройшла досить швидко, і на питання командира, чи сподобалось їм, у захваті підняли великий палець догори. Відразу після цього прозвучало запрошення до військових училищ або ж до служби по контракту як для хлопців, так і для дівчат.
І хто знає, чи не виявиться вирішальним для визначення своєї професійної стезі саме сьогоднішній день для десятків старшокласників, яким вже через кілька місяців потрібно буде робити один із найголовніших виборів життя.