На минулому тижні в більшості міст України, в тому числі – у Бердичеві, стартувало зовнішнє незалежне оцінювання. Вчорашні випускники і ті, хто бажає наступний навчальний рік розпочати в ВНЗ, з тріпотінням сердець написали свої роботи.
Мені, особисто, завжди було цікаво: а як це все відбувається? Адже незабаром і моєму синові випаде нагода показати свої знання на ЗНО. Тому, коли з його гімназії мені запропонували взяти участь в незалежному оцінюванні в ролі громадського спостерігача, із задоволенням погодилася.
ЗНО з української мови та літератури цьогоріч проводилось в школі №10 5 та 6 червня. 5 червня в тестуванні в 21 аудиторіях (тобто, по 15 учасників в кожній) взяли участь 315 колишніх учнів Бердичева та Бердичівського району.
Як громадський спостерігач можу зазначити, що в школі №10 все було добре і чітко організовано. Спочатку до школи зайшли за паспортами та посвідченнями всі, хто мав бути задіяним в тестуванні, а після цього – самі його учасники.
В присутності відповідальної за пункт тестування Рибак Наталії Іванівни, уповноваженої особи УЦОЯО Печенюк Алли Павлівни, двох старших інструкторів, громадського спостерігача та охоронця із опломбованого сховища було вилучено два паперові ящички із «заповітними завданнями», що були відповідно опломбовані. Після їх відкриття, в присутності всіх відповідальних за проведення тестування осіб та спостерігачів, всі переконалися в наявності та цілісності 21 конверта із завданнями.
Учасники ж тестування уже чекали на них в своїх аудиторіях (списки були при вході до школи). До речі, орієнтуватися по навчальному закладу допомагали вказівники зі стрілочками та присутні у вестибюлі працівники, задіяні в тестуванні. На кожному з них був бейджик, який засвідчував їх особу.
В класі, на окремо виділеному столі, що був у полі зору кожного, учасники ЗНО залишали свої сумки, телефони, куртки та інші речі, окрім двох ручок з чорною пастою, паспорту та сертифікату оцінювання знань учасника тестування. За бажання, дозволялось також брати із собою пляшечку з водою.
Тестування розпочалося рівно об 11 годині, як це було обумовлено раніше, хоча учасники вже заздалегідь розмістились кожен за «закріпленою» партою.
Був оглянутий і розпечатаний конверт з тестовими зошитами, прочитана інструкція, причіплені наліпки на роботи і зафіксовано на дошці час початку і закінчення тестування, яке мало тривати 180 хвилин. Причому, через кожні 20 хвилин на учнівській дошці фіксувався фактично використаний час для того, щоб учасникам легше було орієнтуватися в реальності.
Десь через 20 хвилин в аудиторію зайшли охоронець з металошукачем та відповідальні особи за проведення тестування Рибак Н.І., Печенюк А.П. і проставили печатки в сертифікати оцінювання знань юнаків та дівчат (без яких вони не були б дійсними). В нашій аудиторії порушників не виявили, а до загального часу тестування додали ще 2 хвилини – саме стільки тривала технологічна перерва.
Взагалі, часу виділеного на тестування, на мій погляд, було достатньо, але основне – раціонально його використовувати і не забувати, що відповіді з тестового зошита треба обов’язково перенести на бланки А і Б – тільки вони підлягають перевірці. Згідно встановленого порядку, за 15 хвилин до закінчення тестування, в аудиторії повинні залишитись не менше 3 учасників, які, по закінченню тестування, засвідчують правильність опечатування робіт.
Отже, я, як прихильниця ЗНО, ще раз пересвідчилась в тому, що це дуже дієва та чесна система оцінювання знань, яка дозволяє справедливо і прозоро визначити рівень підготовки її учасників. Бажаю всім майбутнім вступникам до ВНЗ гарних результатів та здійснення мрій.